|
Освітні заклади Католицьких Церков в Україні
Львівська Богословська Академія
Інтернет сторінка: www.lta.lviv.ua
Призначення Львівської Богословської Академії (ЛБА) - плекати інтелектуальне та духовне життя Церкви, всебічно осмислювати християнський світогляд.
Академію заснував у 1929 р. Митрополит Андрей Шептицький. Із приходом радянських військ 1945 р. вона була остаточно закрита. У 60 роках у Римі перший її ректор Патріарх Йосиф Сліпий засновує Український Католицький Університет, з метою приготувати ґрунт для відновлення Академії в Україні. Із відродженням на початку 90 -х УГКЦ постає питання про відновлення праці Академії. У 1994 р. проведено перший набір студентів. Промоторами проекту відновлення Академії стали молоді науковці з оточення Патріарха Йосифа Сліпого: Михайло Димид, Борис Ґудзяк, о. Андрій Онуферко, о. Іван Дацько та ін. Благословив відновлення ЛБА Блаженніший Мирослав-Іван Любачівський.
У Академії здійснюються фундаментальні та прикладні наукові дослідження у царині східного богослов'я, розвиваються ті його аспекти, які сприяють діалогу зі східними християнами, розвиваються дотичні до богослов'я та філософії наукові дисципліни. Вісім інститутів займаються науково-дослідницькою та видавничою діяльністю, творячи в такий спосіб базу для навчання, формують перспективу богословської та гуманітарної освіти в Україні. У розпорядженні Академії найбільша на сьогодні в Україні бібліотека богословської літератури та періодики.
У Академії діє філософського-богословський факультет, на якому готують священиків, науковців з філософії та богослов'я, викладачів, катехитів, перекладачів богословської літератури, працівників церковної адміністрації. Уперше за тисячолітню історію християнства в Україні студентами богословського факультету стали жінки та сестри монаших згромаджень. Навчання на денному відділенні завершується присвоєнням затвердженого Конґреґацією Католицької Освіти(Рим) наукового ступеня бакалавра, який надає право продовжувати навчання у будь-якому університеті за кордоном. Чимало студентів перших двох випусків ЛБА (1999, 2000) отримали стипендії для продовження навчання в університетах США, Канади, Австрії, Італії, Бельгії, Німеччини.
ЛБА також надає можливість здобувати богословську освіту на Вечірній богословській школі. Влітку Академія організовує навчально-катехитичні програми, які відкривають для їх учасників можливість вивчати Святе Письмо, Літургіку, дають нагоду ізсередини пізнати суть церковної спільноти.
Брак доброї волі серед законодавців України є причиною того, що ЛБА, як і всі інші українські богословські навчальні та наукові інститути, досі залишається неакредитованою у рідній державі. Це гальмує, а в деяких аспектах унеможливлює співпрацю Академії з іншими українськими навчальними закладами. Незважаючи на це Академія співпрацює з Києво-Могилянською Академією, Львівським Національним Університетом імені Івана Франка та деякими іншими університетами в Україні.
Львівська Греко-Католицька Духовна Семінарія Святого Духа
Греко-Католицьку Духовну Семінарію у Львові засновав 30 серпня 1783 року австрійський цісар Йосиф П і мала назву Генеральної Духовної Семінарії у Львові. Вона була призначена виховати священиків із Галичини, Закарпаття, Пряшівщини, Крижевецької єпархії (Югославія), Семигороду та Хорватії. Першим її ректором став пізніший галицький митрополит Антін Ангелович. Від часу її заснування Семінарія стала храмом богословських студій та осередком формування національного, наукового та культурного світогляду для Галичини і всього українського народу. На її основі у 1929 році створено Греко-Католицьку Богословську Академію за ініціативою і благословенням митрополита Андрея Шептицького. У 1939 р. з експансією Червоної Армії семінарію було закрито. Того ж року приміщення Львівської Духовної Семінарії по вул. Коперника стали власністю Львівського Державного Університету ім. Івана Франка. Під час Другої світової війни були спроби відновити семінарію. У 1945 р. її остаточно закрито. Більшість її професорів-викладачів було заарештовано і заслано до таборів; приміщення, майно і бібліотеку Академії влада конфіскувала, а випускники та студенти Семінарії розсіяні по Україні та різних країнах світу.
За роки переслідувань Українська Греко-Католицька Церква прагнула зберегти і продовжувати в тих нелегких умовах формацію та виховання майбутніх священиків. Молоді юнаки, котрі відчували покликання до священства, долаючи страх бути переслідуваним та ув'язненим, через глибоку конспірацію просили єпископа про благословення навчатися у підпільній Семінарії. Такий семінарист повинен був щодня йти до праці, а вечорами у визначених місцях зустрічатися з викладачем.
Конспірація часом була такою, що навіть батьки семінариста не знали про його навчання і подальші свячення.
Інші юнаки, які не мали можливості зустрітись з підпільною Церквою, а відчували покликання до священства, свій вишкіл відбували у легальних Семінаріях Православної Церкви Московського Патріархату, і потім служили як священики Православної Церкви.
Наприкінці 80-х - на початку 90-х років, коли Українська Греко-Католицька Церква поступово виходила з підпілля, почали формуватися нові групи кандидатів, які бажали навчатися у Семінарії. Їх навчання було надто коротким; в основному акцентувалося не так на вихованні, як на самоосвіті та літургійній практиці, що зумовлювалося тогочасними потребами. Вийшовши з підпілля, наші села і міста просили священиків, яких тоді було обмаль. Багато священиків Православної Церкви, вихідців із греко-католицьких родин, перейшли до лона Греко-Католицької Церкви. Ось чому духовенство нашої Церкви складалося зі священиків різної формації та поглядів.
На цьому тлі постає питання відновлення Львівської Духовної Семінарії. Влада не бажала віддавати старих приміщень Семінарії по вул. Коперника, бо вони належали Львівському державному університету. Єдиним приміщенням, яке можна було отримати, був літній напівзруйнований піонерський табір, розташований за 12 км Львова, у смт. Рудно. Семінаристи власними силами відновлювали запущені, старі, майже зруйновані приміщення, щоби створити бодай мінімальні умови для життя і діяльності Семінарії. Бракувало викладачів, навчали лише найнеобхіднішого, нетривалим був час формації, що і спричинило створення ще однієї верстви духовенства.
У 1990 році Львівська Духовна Семінарія офіційно відновила свою діяльність. Від тоді на посаді ректора перебувало 4 особи: єп. Филимон Курчаба, єп. Юліан Вороновський, о.Степан Меньок та сьогоднішній ректор - о. д-р Богдан Прах.
Львівська Греко-Католицька Духовна Семінарія Святого Духа - спільнота, яка формує майбутній священиків. Життя в лоні спільноти є основним дієвим чинником приготування до священства. У семінарії кандидати на священство виховуються з огляду на чотири основні аспекти формації: людський, духовний, інтелектуальний та пасторальний. Компетенція і відповідальність за вишкіл і виховання кандидатів до священства розділені між Архиєпархіальною Семінарією Святого Духа УГКЦ і Львівською Богословською Академією. Навчальна програма, катехитично-пасторальний і літургійно-теоретичний вишкіл - Львівська Богословська Академія; катехитично-пасторальний і літургійно-практичний вишкіл, життя в спільноті, духовне формування та загальне виховання - Архиєпархіальна Семінарія Святого Духа.
Від часу відновлення Семінарії триває пошук можливостей перенести її із смт. Рудно до Львова. Це насамперед зумовлено навчальними та пасторальними потребами вишколу семінаристів. Із 2001 року неподалік Сихова розпочалося будівництво нового комплексу семінарії Св. Духа. Камінь під його побудову посвятив Папа Іван-Павло ІІ під час свого перебування у Львові. |
