Випуск №7, СТАТТЯ №7, 2005

Містерія Святої Літургії

Жертвоприношення

Служба Божа є справжньою жертвою. Ісус Христос віддається під час Служби Божої в дар Небесному Отцю так само, як це сталося в час хресної смерті на Голгофі. Жертва Служби Божої нічим не відрізняється від хресної жертви, вона постійно повторює хресну жертву.

Під час останньої вечері Ісус Христос узяв хліб, поблагословив його і сказав:

«Прийміть, їжте, це е тіло моє, що за вас ламається на відпущення гріхів».

Потім узяв чашу з вином, поблагословив і сказав:

«Пийте з неї всі, це е кров моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів»

і додав:

«Це робіть на згадку про мене».

 

Цими словами Ісус Христос уповноважив своїх учнів робити те, що Він робив, тобто перемінювати хліб у Його Тіло, а вино — в Його Кров. І Апостоли виконали цей заповіт Учителя: «Ті ж, що прийняли Його слово, охрестились, і того дня до них приєдналось, близько, 3000 людей. Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (Діян. Ап. 2, 41, 42). Те саме робили і роблять по сьогодні і їх наслідники — єпископи і священики. І так триватиме аж до кінця світу.

Отже, у хвилину, коли священик вимовить над хлібом: «Прийміть, їжте...», а над вином: «Пийте з неї всі...», хліб і вино стають справжнім Тілом і Кров'ю Ісуса Христа, тобто в жертву Богу Отцю приноситься живого, справжнього Бога з тілом, душею і Божественністю. Тому священик низько кланяється, віддаючи честь Ісусу Христу під виглядом хліба і вина. Те, що священик у час перетворення промовляє ритуальні слова окремо над хлібом і окремо над вином символізує відокремлення Христової душі від тіла в момент хресної смерті.

Жертвоприношення скінчене. Ми чули таємничі слова перетворення; ми, як колись Апостоли під час Тайної вечері, стали свідками великого чуда. Припадаючи обличчям до землі, ми визнаємо свою віру в це таїнство одним словом: «Амінь» (тобто ми визнаємо свою віру в те, що перед нами Тіло Христове, Кров Христова, що на престолі — живий Христос).

Визнаючи свою віру, ми разом зі священиком, який підносить цього Христа навхрест складеними руками догори і від імені нас усіх промовляє спасенні слова: «Твоя в твоїх», також жертвуємо Ісуса Христа, утаєного у хлібі і вині, Небесному Отцю. Ми, як колись весь світ: і небо, і земля, і ангели, і люди — сподобилися ласки бути свідками Христової жертви. Як колись із жертви на Голгофі сплило спасіння на увесь людський рід, так і з цієї, яка відбулась на наших очах, можемо сподіватися ласок, які доведуть нас до спасіння. Як колись небо раділо цією жертвою, славило Ісуса Христа і дякувало Йому, а праведні душі, прославляючи Бога і дякуючи Йому, просили, щоб не відлучав їх від цього спасіння, — так і ми, приносячи жертву, волаємо: «Тебе величаємо, Тобі дякуємо, Господи, за цю жертву, молимося до Тебе, Боже наш».

А про що ж молимося? Чого просимо?

У справі людського спасіння беруть участь три Особи Божі: Бог Отець (через створення), Бог Син (через відкуплення), Бог Дух Святий (через освячення). Бог Отець дав нам тіло і душу; Син Божий, умираючи за нас на хресті, дає нам (душі і тілу) відкуплення, повертає нам право на небо, яке ми через гріх утратили; наша душа не буде спасенна доти, доки Святий Дух не оживить, не просвітить, не зросить її своїми ласками.

Отже, хресної смерті Сина Божого не вистачило для відкуплення людського роду. Зерно Божого милосердя, кинене в ниву людських сердець, не може дати сходів без ласки Святого Духа. Навіть у серцях Апостолів, над якими Ісус Христос працював три роки, воно зійшло не відразу. Апостоли не довіряють Христу (Тома), відрікаються від Нього, боячись зізнатися, що були серед Його учнів (Петро); переховуються, не розуміють до кінця, що є необхідним для спасіння. Ісус Христос каже про них, що не могли «носити того», тобто не могли осягнути глибини Його вчення. Але вони стали зовсім іншими, коли на десятий день після вознесіння Христа на них зійшов Святий Дух. Зерно відкуплення проростає у їхніх серцях і приносить плоди спасіння не лише їм, але й усьому світу. Вони не лише самі зрозуміли глибину Христової правди, віддали за неї життя і таким чином спаслися, але поширили її по усьому світі для спасіння інших. Під впливом животворної ласки Святого Духа зерно відкуплення людського роду проростає в людських душах, росте і приносить плоди спасіння.

Але хресна жертва лише там принесе плід спасіння, де Святий Дух оживить серця, так і жертва Святої Літургії лише настільки буде корисною для нас, наскільки Святий Дух підготує нас до того. Якщо у нашому серці не буде Святого Духа, коли ним заволодіє гріх і диявол, то жертва Святої Літургії не принесе нам спасіння так само, як хресна жертва не принесла спасіння тим, хто у своїй закам'янілості відвернувся від Ісуса. Мусимо мати чисті серця, в яких нема місця гріху, мусимо мати в собі Святого Духа, мусимо дати Йому в нашій душі притулок — тільки тоді жертва Святої Літургії спричиниться до нашого спасіння.

Отже, під час Святої Літургії насамперед ми повинні просити, щоб Святої Дух увійшов до наших сердець і підготував їх до прийняття зерна цієї жертви.

 

Потрійна Церква

Ісус Христос приніс себе в жертву Небесному Отцю за всю Церкву. А вся Церква складається з вірників, вже прославлених у небі (це торжествуюча Церква), з вірників, покутуючих за свої гріхи, які виборюють собі спасіння на землі (воююча Церква).

Святі в небі — також християни, бо лише завдяки хресній жертві вони дісталися до неба. На землі вони жили вірою, ласкою, любов'ю Христовою, живилися Тілом Христовим, були синами Христової Церкви, на небі вони втішаються близькістю Ісуса Христа, радіючи, що перемогли в земній боротьбі зі злом. Тому ця Церква називається торжествуючою.

Є й такі християни, які не є ні між живими на землі, між святими в небі, але вони будуть там. Це наші брати та сестри, що померли як добрі християни, тобто поєднаними з Богом, але не пішли відразу до неба, бо ще мусять спокутувати свої гріхи і тільки після того прийме їх Бог до свого Царства. Це ті християни, які терплять у чистилищі. Вони за свого життя на землі любили Христа, вони й тепер Його люблять, хоч терплять страшно; вони мають надію, що завдяки Його Хресній жертві будуть на небі, де любитимуть Його вічно. Вони є дітьми Христової Церкви, але поки що вони страждають, спокутуючи вину, тому ця Церква називається страждаючою.

До воюючої Церкви належимо усі ми, християни, які живуть на землі. Ми живемо мріями про небо, боремося із дияволом, зі світом, із тілом: нашим. Ми віримо в Христа, живемо Ним, любимо Його, надіємося на Нього, на Його заслуги.

Усі три Церкви складають єдину Божу родину, єдину отару, пастирем якої є Ісус Христос. Усі ми спасенні хресною Христовою жертвою. «Усі бо ми охрестилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом чи то Юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всі ми були напоєні одним лише Духом» (І Кор. 12, 13).

Святі на небі люблять і нас, і братів, і сестер у чистилищі. Вони просять Бога за нас. Ми теж повинні любити і Святих на небі, і душі в чистилищі. Вони моляться за нас, але і від нас хочуть молитви до Господа Бога.

 

Молитва за Святих у Небі

Після молитовного прохання зіслати дар Святого Духа, священик продовжує молитися. Він дякує Господу Богу за всіх Святих, що є в небі і «особливо за Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію». Люди величають Пречисту Діву, співаючи:

«Достойно е воістину величати блаженною тебе, Богородицю, Присноблаженну, і Пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо».

Під час цього співу священик кадить святі Дари, бо Пречиста Діва стала великою Святою лише завдяки заслугам жертви Того, Хто тут в образі хліба і вина лежить на престолі — Ісуса Христа. За допомогою пахучого кадила ми висловлюємо Йому подяку за це. Хвала належиться і Діва Марії, бо саме через неї Ісус Христос став людиною і міг принести себе в жертву. Пречиста Діві дала Ісусові тіло, чим причинилася до того, що завдяки хресній жертві є стільки Святих у небі.

У наступній молитві священик дякує Господу Богу за того Святого, вшанування пам'яті якого припадає на цей день. Далі молиться за воюючу Церкву: «Ще приносимо Тобі цю словесну службу за вселенну, за святу апостольську церкву, за тих, що в чистоті і чеснім житті перебувають, за Богом бережений народ наш, правління і все військо». Наступними словами священика є: «Найперше пом'яни, Господи, Святішого вселенського архієрея (ім'я), папу Римського, блаженнішого патріарха нашого (ім'я), преосвященнішого архієпископа й митрополита нашого Кир (ім'я), боголюбивого єпископа нашого Кир (ім'я), і даруй їх святим Твоїм церквам, щоб у мирі, цілі, чесні, здорові, довголітні право правили слово Твоеї істини». Вірники відповідають: «І всіх, і все» (тобто, згадай, Боже, усіх чоловіків і всіх жінок, бо перед лицем Божественної жертви молимося і за себе, і за всіх отців, і за всіх братів наших, молимося за весь світ. Під час співу священик читає молитву: «Пом'яни, Господи, город цей, в якому живемо, і всякий город, і країну, і тих, що вірою живуть у них. Пом'яни, Господи, плаваючих, подорожуючих, недужих, страждаючих, полонених, і спасення їх. Пом'яни, Господи, тих, що дари носять і добро творять у святих Твоїх церквах, і тих, що пам'ятають про вбогих, і на всіх нас милості Твої зішли». Попередню молитву священик виголошував тихо, а наступні слова промовляє ВГОЛОС: «І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити й оспівувати пречесне й величне ім'я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа і нині, і повсякчас, і на віки віків». Вірники відповідають: «Амінь». Після цього священик благословить людей: «І нехай будуть милості великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами». Люди у відповідь одноголосне бажають тієї ж ласки і священикові: «І з духом твоїм».

 


АКЦІЯ!


Вам подобається образок ???

Ви можете замовити його через Інтернет!


50 коп.


Промінь Любові № 7, Липень 2005, Стаття № 7

Надрукувати цей текст?




Новости ХМАО, городов округа,
Hosted by uCoz