Історія походження Святої Вервиці

Молитва на Вервиці

Свята Вервиця поєднує в собі: молитву внутрішню і молитву усну. Молитва внутрішня полягає у розважанні головних таємниць життя, муки і слави Ісуса Христа та Його Пресвятої Матері. Молитва усна полягає у відмовленні молитви п'ятнадцятьох десятків «Богородице Діво», яким передує один «Отче наш», розважаючи одночасно в п'ятнадцяти таємницях святої Вервиці, п'ятнадцять головних чеснот, які практикували Ісус та Марія. У першій коронці, що нараховує п'ять десятків, вшановується і розмірковується про п'ять Радісних таємниць; у другій - п'ять таємниць Страсних; і у третій - п'ять Славних таємниць. Отож, Вервиця - це святе злиття внутрішньої молитви та молитви усної з метою вшанування і наслідування таємниць і чеснот життя, муки і слави Ісуса Христа та Пречистої Діви Марії.

Історія походження Вервиці

Вервиця, що складається з молитви Ісуса і Ангельського Привітання «Отче наш» і «Богородице Діво» та з розмірковувань над таємницями Ісуса і Марії, є головною молитвою для відмовлення вірниками.

Форма і метод, згідно з якими відмовляються молитви сьогодні, походять з Церкви, бо подала їх у 1214 році Пресвята Діва св. Домініку, для навернення єретиків-альбігенсів і грішників. Про те, як це сталося розповідає блаженний Алан де Рупе у своїй славній книжці під назвою: «Про достоїнства Псалтиря Марії або святу Вервицю».

Св. Домінік, бачачи, що гріхи християн були перешкодою у наверненні альбігенсів, подався у відлюдне місце, поблизу Тулузи, і провів там три дні і три ночі в постійній молитві й покуті. Він стогнав і плакав, бичував себе, щоб заспокоїти гнів Божий, відтак зомлів.

Тоді з'явилася перед ним Пресвята Діва у товаристві небесних Дів і сказала йому:

- Чи знаєш ти, Мій дорогий Домініку, якою зброєю користувалася Свята Трійця, щоби реформувати світ?

- Царице моя, - відповів їй, - Ти знаєш це краще за мене; чи ж не Ти була після Твого Сина Ісуса головним чинником нашого спасіння? Пресвята Діва додала:

- Знай, що найуспішнішим знаряддям боротьби був Ангельський Псалтир, який становить основу Нового Завіту; отож, якщо ти хочеш навернути до Бога затверділі серця, читай Мій Псалтир. Святий встав, утішений і сповнений рішучості щоб спасти людей, і подався до кафедрального собору. Саме у цей час дзвони, розгойдані ангелами, задзвонили значуще і люди збіглися на цей заклик.

Св. Домінік ще не почав проповідувати, як здійнявся шалений ураган: земля захиталася, сонце затьмарилося, вдарили безупинні громи і блискавиці. Усі присутні зблідли і затремтіли з переляку. Страх усіх зріс ще більше, коли вони побачили, що образ Пресвятої Діви, що стояв на підвищенні, тричі підносив руки до Неба і просив про помсту для них, якщо вони не навернуться і не віддадуться під її опіку, Святої Божої Матері. Через ці чуда Бог хотів, щоб люди шанобливо поставилися до нової набожності на святій Вервиці та зробили його ще славнішим. Коли нарешті ураган припинився, завдяки молитвам св. Домініка, пустельник продовжив проповідь, з запалом пояснюючи чудесну цінність святої Вервиці. Майже всі мешканці Тулузи прийняли цю побожну практику і розкаялися у своїх помилках. З часом відбулися у їхньому житті і звичаях великі зміни

Вервиця св. Домініка

Таке чудесне становлення святої Вервиці схоже на виголошення Господом Свого закону на горі Синай. Воно демонструє вагомість цієї побожної практики, великим апостолом якої був св. Домінік.

Натхненний Святий Духом й просвічений Пресвятою Дівою упродовж усього життя проповідував святу Вервицю власним прикладом і словом, у містах і селах, дорослим і малим, мудрим і невченим, католикам і єретикам.

Щоденна молитва зі святою. Вервицею була його приготуванням до проповіді, а також його подякою після проповіді.

Якось у день св. Йоана Євангеліста, коли св. Домінік у Соборі Паризької Божої Матері, в одній з каплиць за головним вівтарем, готувався до проповіді, відмовляючи молитви, як завжди за допомогою святої Вервиці, з'явилася йому Пресвята Діва, яка промовила: «Домініку, проповідь, яку ти собі приготував, е доброю, але набагато кращою е та, котру Я тобі запропоную.» І кажучи це, подала йому аркуш, на якому була написана проповідь.

Св. Домінік прочитав її, відчув, проникся нею увесь і подякував небесній Цариці. Настав час проповіді, святий зійшов на амвон і, розповівши про Євангеліста лише те, що він заслужив, щоби бути вартовим Цариці Неба, повідомив достойній громаді, яка звикла слухати тільки тих, хто задовольняє її цікавість, що він не буде висловлюватися словами людської мудрості, а лише з простотою і силою Святого Духа. Те сказавши, заговорив про Вервицю, пояснюючи їм, слово за словом, як це роблять для дітей, використовуючи думки і аргументи, викладені на тому аркушеві, який дала йому Пресвята Діва.

Факт цей теж узято з книжки блаженного Алана де Рупе: «Про достоїнства Псалтиря Марії».

Він розповідає й про багато інших одкровень Господа Бога і Пресвятої Діви св. Домініку, що мали надихнути і запалити його ще більше до проповідування Вервиці, задля знищення гріха і навернення грішників і єретиків.

В іншому творі блаженний Алан пише: Усі священики на початку проповіді радять віруючим відмовляючи Ангельське Привітання, щоб виєднати собі ласку Божу. Цей звичай бере свій початок з одного одкровення Пресвятої Діви св. Домініку: «Сину Мій, - сказала Вона - не дивуйся, що ти та інші не маєте успіху у ваших проповідях. Працюєте на землі, ще не оживленій дощем. Знайте, що коли Бог хотів оновити світ, наслав спочатку дощ Ангельського Привітання. Тільки так світ оновився. У ваших проповідях заохочуйте до відмовлення молитов Моєї Вервиці тоді матимете врожай навернень» Так чинив завжди св. Домінік і саме цим пояснюється успіх його проповідей.

Допоки, наслідуючи св. Домініка, священики пропонували, закликали молитися зі святою. Вервицею, доти побожність І ревність розквітали у громадах вірних, натомість відколи почали занедбувати цей дар, отриманий з Неба, запанували гріхи І безлад.

Блаженний Алан де Рупе

Усе, навіть найсвятіше, коли залежить від волі людини, змінюється Тому нема нічого дивного, що Братство святої. Вервиці активно діяло тільки упродовж ста років від часу його заснування, а потім поволі пішло у забуття.

Безперечно, до занепаду молитви на святій Вервиці спричинилися злість І заздрість сатани, який хотів, щоби перестали прибувати ласки Божі, що сходили на світ, завдяки цій набожності так воно й сталося.

У 1349 р. Божа справедливість покарала усі королівства Європи найстрашнішою епідемією, яка зі Сходу поширилася на Італію, Німеччину, Францію, Польщу І Угорщину, спустошуючи майже усі країни так, що зі ста чоловік уцілів лише один Внаслідок цієї епідемії, міста цілковито спустошилися. За цим бичем Божим йшли два наступні єресь і болісна схизма 1376 р.

Коли нарешті, дякуючи милосердю Божому, ці скорботні події закінчилися, Пресвята Діва порадила Алану де Рупе, славному доктору й відомому домініканському священику з монастиря у Дінан, в Англії, відновити Братство святої Вервиці. Таким чином через одкровення Пресвятої Діви честь відновити те славне Братство випала ченцеві з тієї ж провінції.

Блаженний Алан старанно працював над цієї великою справою з 1460 р. Одного разу наш Господь, розповідає блаженний Алан де Рупе - промовив до мене із Найсвятіших Тайн, щоб я відважився популяризувати святу Вервицю, бо знову Його люди розпинають своїми гріхами. «Про що це Ти, Господи?» запитав переляканий Алан «Позаяк ти володієш стількома знаннями І усім, що необхідно, щоб проповідувати Вервицю Моеї Матері та навчати усіх, і таким чином можеш витягти і спасти багато душ з хаосу, однак ти цього не робиш, І тому винен за гріхи, які здійснюються.»

Ці страшні закиди спонукали блаженного Алана до проповідувати св. Вервицю, не зволікаючи. Пресвята Діва, заохочуючи до проповідування св. Вервиці із щораз більшою наполегливістю і старанністю, сказала йому якось:

«Ти в молодості був великим грішником і Я випросила у Мого Сина тобі навернення, молячись за тебе і прагнучи навіть страждати, щоб тільки тебе спасти, адже навернені грішники - це Моя слава. Я прагнула зробити тебе гідним популяризатором святої Вервиці.»

І св. Домінік, виявляючи блаженному Алану ті великі результати, які він одержав, завдяки цьому прекрасній набожності, невтомно ним проповідуваного, сказав йому: «Бачиш плоди, які зібрав я, проповідуючи святу Вервицю? Чиніть те саме також і ви; ти і усі, хто любить Пресвяту Діву, якщо хочете ціею святою практикою Вервиці залучити усі народи до справжнього мистецтва доброчесності».

Чудеса

Св. Домінік проповідував це набоженство в Каркасоні. Один єретик висміював чуда і п'ятнадцять таїнств святої Вервиці, перешкоджаючи наверненню своїх товаришів. Караючи його, Господь дозволив п'ятнадцяти тисячам злих духів заволодіти тим грішником.

Батьки привели його до благословенного Отця, щоби той вигнав з нього диявола духів. св. Домінік почав молитися і закликав вірників відмолювати вголос Вервицю. Незбагненне, але це правда! З кожною «Богородице Діво» Матір Божа виганяла з цього обплутаного тіла сто злих духів у вигляді розжареного вугілля; нещасний тільки-но звільнився, й одразу відрікся від своїх повчань, навернувся і бажав вступити до Братства Вервиці і разом з ним його прихильники, які були спасенне зворушені тією карою і вражені дієвістю Вервиці.

Вчений картагінець з Чину св. Франциска зазначає, що в 1482 р. вельми¬шановний отець Якуб Спренгер і його співбрати ревно прагнули поширити набожність і створити Братство Вервиці в Колонії. Але двоє знаних священиків, заздрячи успіху новоприбулих, почали висміювати їх у своїх проповідях і дійсно змогли перемогти завдяки красномовству і авторитету, яким вони користувалися, відмовивши багатьох від прийняття цієї набожності.

Один з них, аби зреалізувати свій підступний план, навіть склав спеціальну промову та повідомив, що виголосить її у наступну неділю. Однак, в призначений час він не з'явився; марно люди чекали на нього; дехто пішов поглянути, що ж сталося і знайшли його мертвим. Біля нього нікого не було. Колега повідомив, що це природна смерть, і вирішив замінити нещасного, щоб знищити Братство Вервиці. Однак кара торкнулася і його: в момент промови волею Божою був розбитий паралічем, він не міг ані рухатися, ані говорити. Усвідомивши власну провину і вину померлого колеги, звернувся серцем своїм до Пресвятої Діви, обіцяючи їй, що проповідуватиме всюди святу Вервицю з наполегливістю не меншою, ніж та, з якою її заперечував, і просив її про те, щоби повернула йому здоров'я і дар мови. Ласкава Пресвята Діва вислухала його, і зцілений перетворився з переслідувача в апостола Вервиці священик оголосив публічно про свої помилки І почав проповідувати ревно І красномовно святу Вервицю.

Зрештою, ми знаємо, що є три види віри, відповідно до яких слід сприймати розповіді У факти, викладені у святому Письмі, маємо вірити вірою Божою, у розповіді світські, написані добрими авторами, повинні вірити вірою людською, а у побожні оповіді наведені поважними авторами, які не суперечать логіці, вірі й добрим звичаям, хоча й мають у собі щось надзвичайне, маємо вірити вірою побожною.

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 7, Липень 2005, Стаття № 6