Випуск №5, СТАТТЯ №5, 2005

Як ми маємо розвивати свою Віру?

Віру треба розвивати так, як і все інше: через вправи. Хто хоче бути добрим скрипалем, той мусить щоденно годинами вправлятиcя. Хто хоче побити рекорд по бігу, той мусить щоденно тренуватися. Віру зміцнюємо через зовнішнє визнання віри, а особливо через релігійну практику. Потрібні дві речі, щоб розвивати віру: зовнішнє визнання, виконання релігійних практик.

1. Визнання зовнішнє.

Зовнішня віра і зовнішнє визнання відповідає людській природі, яка складається з душі і тіла. «Бо серцем віриться на спасіння» (Рим. 10, 10), - говорить св. апостол Павло, - бо визнання віри внутрішнє і зовнішнє для спасіння людини є конче потрібне.

Зовнішнє визнання є потрібне людині, бо таким чином зміцнюється її віра. Хто без кінця говорить, що йому вистачає бути тільки внутрішньо релігійним, а зовні не потрібно виказувати своєї віри – це так само, як людина, яка знає іноземну мову, але ніколи цією мовою не користується, поки її через деякий час зовсім не забуде.

Справді, віра є нашою найбільшою зовнішньою справою; скарбом, який спочиває в нашій душі і є найкращим її проявом в житті. Є обставини, коли і назовні ти повинен визнати свою віру! Раненько в неділю родина вибирається на прогулянку, але нехай не пропустить Службу Божу. Не раз в товаристві ти чуєш розмову про віру, і навіть в присутності ворогів релігії, ти повинен стати на захист віри, бути сміливим, не боятися і не соромитися. Коли на роботі твої товариші висміюють твою релігійність, ти повинен мати відвагу і далі ходити до церкви і не соромитися своєї віри.

Чи не є найбільшим соромом – сором за свою віру? Чи ви не чули слів нашою Господа Ісуса Христа: «Хто Мене зречеться перед людьми, того і я зречуся перед Отцем Моїм Небесним»? (Мт. 10, 33).

Християни, котрі приїжджають з-за кордону до нас, беруть добрий приклад з того, що люди, проходячи повз Церкву, знімають капелюх або хрестяться, і в наших Церквах бачать багато людей і молоді. Нехай знак Святого Хреста і відвідування наших Церков буде свідомим визнанням нашої віри. Знайте, що це є найбільш характерним проявом нашої віри. Хто прилюдно хреститься, неначе говорить світові: «Я наслідую розп'ятого Ісуса Христа».

Коли повернемось думкою до найстарших християнських часів, бачимо, що знак Святого Хреста був завжди тріумфальним знаком визнання святої віри. Це робили, йдучи па смерть, мученики, визнавали ім'я Христа, хрестилися знаком † Святого Хреста.

Справді, важко собі уявити більш характерне і зрозуміле, ніж знак Святого Хреста у визнанні католицької віри. Дві найголовніші науки нашої віри говорять про † хрест. Той, хто хреститься – визнає свою віру в Трійцю Святу і вірить в гідність Спасителя і в Господа нашого Ісуса Христа.

Письменник ІІ-го ст. Тертуліан описує те, як було поширене хрещення Святим Хрестом серед перших християн: «Коли розпочинаемо працю або її закінчуемо, коли одягаемося і взуваемося, споживаемо їжу, йдемо спати або встаемо, що б ми не робили - робімо на собі знак Святого Хреста. Так робили християни в ІІ столітті».

Святий Іван Золотоустий говорить: «Хрест Христа носимо як корону, бо все отримали ми від Нього, що нам служить для спасіння: коли наново народимося (хрещення), е знак Святого Хреста; коли споживаемо Пресвяту Евхаристію, коли останній раз помазують нас (Оливопомазання), завжди і всюди бачимо на собі тріумфальний знак Святого Хреста, в наших помешканнях, на вівтарях, на чолі і в серці».

Знаком Святого Хреста не тільки визнаємо віру, але зміцнюємо терплячу душу. Коли звалиться на нас багато проблем та невдач, навіть тоді вони не можуть бути важчими від хреста Христового! У своїх терпіннях, ми не можемо терпіти стільки, скільки терпів за нас, сам Господь Ісус Христос, котрий до всіх ставився з добротою, а відплатили Йому підлістю.

Чи маємо соромитися Хреста? Навпаки, ми повинні ним гордитися! «Мене ж не доведи, Боже, чимось хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий, а я - світові». (Гал. 6, 14). Хрест Господній дав культуру світу, хрест знищив поганську жорстокість, хрест блистів на королівських коронах, хрест буде возноситись на моїй могилі до неба... Отже, нехай хрест буде запевненням мого спасіння!

Визнаючи відважно віру, вже тим зміцнюємо її і розвиваємо, а через щоденні і систематичні практики плекаємо і удосконалюємо!

2. Виконання релігійних практик.

Потрібний певний порядок в релігійному житті. Такий порядок впроваджують, наприклад, систематичні ранкові та вечірні молитви. Не можна нам жодного дня пропускати ні ранкову, ні вечірню молитву. Наші душі повинні возноситися в молитвах до всемогутнього Бога.

Кожну неділю і в святкові дні, ми повинні побожно взяти участь в Святій Літургії і намагатися, чим частіше, бути достойним прийняти Тіло і Кров Ісуса Христа. З яким спокоєм на ложі смерті поглянеш в очі Христа Господа, якщо зможеш сказати: «Господи, кожну неділю я відчував Тебе в Церкві, брав участь в таемничій містерії пролиття Твоеї Крові, позволь мені взяти участь в радості вічної неділі в небі».

Ще одна умова: дотриму¬ватись визначених Церквою постів. Щоби випробувати себе – чи зумію залишитися вірним вірі і Богу за ціну самозаперечення себе і жертви?

Жити побожно, щоб завжди бути з Господом нашим Ісусом Христом – то і є най¬кращим доказом прав¬дивої релігійності, найефек¬тивніше зміцнення і удоскона¬лення віри.

Не обов’язково трем¬тіти перед вірою, - треба жити нею. Так і ти не лякайся, не мудруй і не став під сумнів віру! Попробуй, наблизитися до неї, живи, практикуй віру. Хочеш мати сильну віру? Попробуй жити тільки за її правилами, і сповняться твої прагнення тільки через молитву, розважання, перемагання сумнівів, покутою, витривалою працею і тільки так можна осягнути правдиву Любов! ... 

Хочеш зберегти віру? Бережи її, удосконалюй її, практикуй її! Розширюй свою душу до горизонтів, накреслених вірою. Живи вірою, живи життям вічним!

Живи перспективою життя вічного! Безустанно дотри¬муй слова Господа: «Нехай ваш стан буде підперезаний і світ¬ла засвічені, будь¬те подібні до людей, що чека¬ють на свого пана, коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде і застукае. Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане не сплячими!» (Лук. 12, 35-37). Коли прийде до тебе Христос Господь, нехай застане тебе готовим. Може, ще не закінчив ти свою земну працю, але душа твоя нехай завжди буде готова до зустрічі з Господом Богом!

Ісус - Спаситель


АКЦІЯ!


Вам подобається образок ???

Ви можете замовити його через Інтернет!


50 коп.


Промінь Любові № 5, Травень 2005, Стаття № 5

Надрукувати цей текст?




Новости ХМАО, городов округа,
Hosted by uCoz