Празник Різдва Пресвятої Богородиці

 Церква не має основ святкувати земний день народження Святих, бо їх день смерті на землі – день народження на небесах. Виняток становлять двоє найбільших Святих у Церкві: Пречиста Діва Марія і св. Іван Хреститель. Ми святкуємо не тільки їхнє небесне, але й їхнє земне Різдво (народження).

Один з великих празників, що стоїть на початку нашого церковного року - це празник Різдва Пресвятої Богородиці. Це видно зі слів тропаря цього празника, де він особливо радісний і важливий. Він радісний, бо це день народження Божої Матері - Владичиці неба й землі. Він важливий, бо підкреслює велику правду святої віри про Богоматеринство Пречистої Діви Марії. На велике значення цього празника вказує і його велична назва в наших Богослужебних книгах: "Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Присно - діви Марії".

Особливості празника

В Святій Євангелії зазначено дуже мало подій із життя Пречистої Діви Марії. Тут нічого не сказано про її народження, про її молоді роки чи про її святе Успіня (смерть), навіть не зазначено імен її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це з предань Церкви та апокрифів! Апокрифи це такі книги, що оповідають нам про деякі події із життя Ісуса Христа чи Його Пресвятої Матері, те про що не говорять чотири святі Євангелія. Хоча свята Церква не визнає всіх апокрифів за автентичні книги, навіть за певні історичні джерела, все таки вони несуть у собі багато чого з предань первинної Церкви.

Головне джерело звісток про життя Пресвятої Богородиці це апокрифічна книга «Протоевангелія Якова», написана приблизно 170-180 року. Ця книга розповіла багато чого не зазначеного в святих Євангеліях і дозволила започаткувати такі празники: Зачаття св. Анни, Різдво Пресвятої Богородиці, Введення в храм та свята в честь Якима й Анни. Звідси ми і знаємо про обставини різдва Пречистої Діви Марії, хто були її батьки. Батьків Пречистої діви Марії звуть Яким і Анна – наша церква святкує і їх день. Апокрифічна Протоевангелія Якова було завжди у великій пошані, його цитують і пояснюють багато св. Отців, з яких св. Єпіфан, св. Андрій Критський, св. Софроній, патріарх Герман І, св. Іван Дамаскін і патріарх Фотій.

У Протоєвангелії Якова читаємо, що Пречиста Діва Марія по своєму батькові походила з царського роду Давида, а по матері зі священичого роду Арона. Її батьки жили в Назареті і були заможні, а при тому відзначалися великою праведністю та любов'ю до Бога. Свої врожаї та доходи Яким ділив на три частини: одну частину давав на пожертву для Бога, другу для бідних, а третю залишав для себе. Великою журбою Якима й Анни була їхня нездатність мати дітей. У жидів бездітність вважалася за Божу кару. Тому вони зазнавали багато прикростей. Тож нічого дивного, що вони постійно благали Бога щоб послав їм дитину. Це була головна ціль їх молитов і постів. І на кінець Господь Бог на старості літ дав їм дитину. Тоді вони і не здогадувались про те, що в Божих планах маленька Марія, вже тоді, була призначена як Матір Божого Сина.

Історія святкування празника

Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до стародавніх Богородичних празників, хоча і не відомо точно, коли він появився. Про нього згадують св. Іван Золотоустий, св. Прокл, св. Єпіфан, св. Августин і св. Роман Сладкопівець. Палестинське джерело каже, що св. Єлена († 330), мати цісаря Константина, збудувала у Єрусалимі храм у честь Різдва Пресвятої Богородиці. В п'ятому столітті - про цей празник згадує Служебник папи Ґелясія (492-496).

Стихирі і гімни на честь цього празника започаткували патріарх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (VI ст.), св. Андрій Критський і патріарх Сергій (VII ст.) св. Іван Дамаскін і патріарх Герман (VIII ст.) та св. Йосиф Студит (IX ст.). Офіційне зведення цього празника у візантійській імперії приписують цісареві Маврикію (582-602).

Зі Сходу празник Різдва Пресвятої Богородиці прийшов на Захід в VII ст.. до Риму, а звідси згодом поширився на цілу західну латинську Церкву. День 21-го вересня став днем празника тому, що того дня сповнилося дев'ять місяців від зачаття Пречистої Діви Марії в лоні св. Анни, яке наша Церква святкує 22 грудня, а також тому, що того дня мало бути посвячення храму в її честь у Єрусалимі. Цей празник належить до 12 великих празників нашого церковного року. Він має один день передпразденства і тільки чотири дні після-празденства з огляду на празник Воздвиження Чесного Хреста.

Різдво Пресвятої Богородиці — День всесвітньої радості

Приход на світ Тієї, що мала бути Божою Матір'ю, є особливим джерелом радості для її батьків, Якима й Анни, для неба, для землі і всього створіння. Цю духовну радість Різдва Богородиці підкреслюють різні св. Отці. Св. Андрій Критський у своєму слові про цей празник величає Пресвяту Богоматір як Ту, на якій сповнилися всі пророцтва Старого Завіту. Святий Іван Дамаскін у проповіді цього дня каже: "День Різдва Богородиці е днем всесвітньої радості, бо через Богородицю увесь людський рід обновився і смуток праматері Єви змінився на радість".

Так і Богослужіння цього дня повні радісних тонів, наче це Христове Різдво або Його світле Воскресіння. Головні мотиви цієї радості - це кінець бездітності праведних Якима й Анни, це початок нашого спасіння, це особлива роль і значення Богородиці для спасіння людського роду. Народженню Пречистої Діви Марії найбільше раділи її батьки. На стихирах стиховні малої вечірні празника, співаємо: "Радійте, Якиме й Анно, радійте, бо від неплідної родиться Причина нашої радості і спасіння".

Народженні Богородиці радіють ангели й люди: "Всечесне Твое Різдво, Пресвята Діво чиста, — співаємо на вечірні празника — множество ангелів на небі і людський рід на землі славить, бо Ти стала Матір'ю Творця всіх, Христа Бога. Того благаючи, не переставай молитися за нас, бо на Тебе надію покладаємо, Богородице Всехвальна і Непорочна".

В цій радості беруть участь усі святі Старого й Нового Завітів: "Обновися, Адаме, — чуємо на утрені празника — веселися, Єво, радійте пророки з апостолами і праведними, бо сьогодні загальна радість ангелів і людей засіяла від праведних Якима й Анни: Богородиця Марія".

В кінці Церква взиває всіх вірних на стиховні вечірні, щоб віддали належну честь Божій Матері: "Прийдіть усі вірні і прийдемо до Дитини, бо родиться Та, що ще перед зачаттям своїм вибрана на Матір Бога нашого. Вона народиться і Церква у свою велич одягається. Вона — храм святий, що містить Божество, дівственна судина, царська світлиця. Віддаючи честь Спасителю, оспівуємо Різдво Всенепорочної Діви".

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 9, Вересень 2004, Стаття № 2