Фатімські тривожні  застереження

13 жовтня 1917 р. після серії шістьох об'явлень. Пречиста Діва появилася останній раз дітям з Фатіми: Лучії, ЯкинтІ і Францискові. Після події «чуда Сонця», Мати Божа об'явила Лучії особливу вістку, що між іншими казала «Не бійся люба дитино, Я Матір Божа, говорю до тебе і прошу, щоби ти розповсюдила цю вістку по цілій землі. Роблячи це, ти зустрінешся з великим опором. Слухай добре і будь уважна до того, що я тобі кажу:

Повідомлення Лучії (22 травня 1958 р.), було опубліковане з журналі «Ля Іммакулада» за січень-лютий 1959 р. Ця вістка була передана через о. Августина Фуертес, який є постулатором беатифікації Франциска і Якинти з Фатіми, який пізніше сказав: «Святіший Отець дозволив мені відвідати Лучію. Вона мене прийняла меланхолічно і сказала мені наступне:

«Отче, Пресвята Богородиця є дуже невдоволена тому, що люди не зважають на її об‘явлення від 1917 року. Ані злі, ані добрі не перейнялися тим об’явленням. Добрі люди живуть по-своєму, нічим не переймаючись. Вони не виконують закони Христової Науки. Злі люди йдуть широкою дорогою свободи і прокляття. Вони зовсім не думають про кари, що загрожують світу.

«Отче, прошу повірити, що Господь Бог дуже скоро покарає світ. Кара буде матеріальною, нищівною і багато душ впадуть в пекло, якщо не покаються і не будуть молитися і покутувати за гріхи. Це причина смутку Пречистої Діви Марії.

«Отче, скажіть усім, що Божа Матір багато разів мені казала: «Багато народів зникнуть з лиця землі. Народи без Бога 

— будуть Божим бичем. Сам Бог вибрав їх. щоб покарати людський рід, якщо молитвою, постом і покутою та за допомогою Святих Тайн не одержать благодаті навернення до Бога. Отче, скажіть, що диявол готує вирішальний бій проти Божої Матері. Це дуже засмучує Пресвяту Богородицю і Спасителя, те що пропадає так багато праведних душ. Диявол знає, що посвячені у духовному житті, відкидають своє високе покликання потягнуть за собою до пекла багато інших. Диявол робить усе можливе, щоб нас розсіяти, відібрати в нас смак молитви. Але ми ще можемо себе врятувати від вічної кари.

«Отче, треба сказати людям, щоб не чекали якогось іншого заохочення від Бога до молитви і покути. Не будуть їх заохочувати ані отці духовні, ані єпископи. Вже час, щоб кожний зі своєї особистої ініціативи робив богоугодні діла, змінив на краще своє життя згідно з об‘явлення й закликами Богоматері. Диявол хоче запанувати у посвячених душах. Він завзято працює щоб їх знищити і нікого не допустити до кінцевого покаяння. Він допускається будь-яких хитрощів, поширює навіть думку, що необхідно реформувати духовенство до вимог нинішнього часу. Він намовляє молодь до вживання приємностей, які відвертають їх від Бога. Отче, дві речі привели до освячення Якинти і Франціска: Смуток Богоматері і бачення пекла. Пресвята Богородиця знаходиться між двома мечами: з одного боку людство сперте на байдужість до кар, що загрожують світові, а з другого боку бачить нас, що топчемо Пресвяті Тайни, стаємо більш байдужими матеріалістами.

Пресвята Богородиця ясно сказала «Зближаємося до останніх днів». Вона повторила це три рази. Вона нагадала, що диявол розпочав рішучу боротьбу, з якої один вийде переможником, а другий переможеним. Пречиста Діва Марія – останню річ, яку жертвує людям: Свої сльози. По цілому світі є Плачучі ікони та образи. Ці об'явлення застерігають людей. Ще Богородиця сказала, якщо її не вислухаємо й будемо далі грішити — Вона нам більше вже не пробачить.

Отче, дійсно треба усвідомити велику небезпеку у якій знаходиться світ. Не хочеться наповняти душі страхом, а хочеться кликати і просити людей, щоб вони молитвою і жертвою перепрошували Богоматір і її Сина за людські гріхи. Вона дала силу молитві і жертві, без огляду на те, чи вона матеріальна, чи духова, загально людська — міжнародна. Молитвами і жертвами можна ще в останнє переблагати і Пресвяту Богородицю, щоб здержала караючу руку, помогла відновити побожність і любов до Бога. Тим ми стримаємо її пресвяті сльози, І кари, що вже приготовлені за відплату гріхів, що їх поповняє людський рід.

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 7, Липень 2004, Стаття № 4