Година нічної Адорації

Ісус: "Серце наше сотворене для Бога: горе йому, якщо воно задовольниться чимось меншим, ніж Бог; або якщо дозволить, щоб інший вогонь його палив, аніж вогонь чистої Божої любові". Св. Маргарита Марія Алякок. "Духовний щоденник"

Виникнення і організація нічної адорації в родині

Для створення цього набоженства Боже Серце покликало молодого ченця з Перу, о. Матео Кровлі-Буевея, у якого було хворе серце. Лікарі вважали його невиліковно хворим. Пожертвувавши своє життя Богові, о. Матео прибув до Паре-лє-Моньяль (Франція, місце з'яв Найсвятішого Серця Ісуса св. Маргариті

Марії Алякок), щоби там віддатися Божественному Серцю. Та у намірах Божих ця подорож мала стати не приготуванням до смерті, радше навпаки, початком апостольства, що зарясніє плодами освячення. Під час першого перебування у каплиці Об'явлень, щойно отець клякнув, він відчув у собі неймовірні зміни... Він зцілився! Водночас душу його пройняло незламне бажання розпочати набоженство для почитання Серця Ісуса у знак подяки...

Так виникло винагороджувальне набоженство до Ісусового Серця - "нічна адорація в родині", щоб пізнати і полюбити Ісуса, Царя Любові”
Увечері під час Св. Години йому було об'явлено весь план. Отець ясно побачив великий злочин тогочасного світу - вигнання Ісуса Христа з родин і суспільства. Не менш ясно відкрився перед ним спосіб, як приготувати родини, одну за одною, з допомогою Інтронізації Найсвятішого Серця до панування Ісуса Христа у світі. Отець Матео розумів, що для авторитетного проповідування йому не вистачає дозволу Святішого Отця. Тож він вирушає у Рим, до Папи Пія X. Він отримав не лише дозвіл, але й офіційний наказ проповідувати всюди Христа-Царя. Відтак упевнений у своїй місії, отець повертається у Китай, щоб розпочати апостольство. Першими помічницями о. Матео були 8-10-річні дівчатка, яких він обрав серед найпобожніших учениць пансіонату. Одна з них виявила неймовірну ревність, щоби утішити Серце Ісуса. У нагороду за отриману відзнаку вона попросила батьків дозволити їй тричі на тиждень чувати біля Серця Ісуса до 11-ої години або до півночі. Та її чекала відмова. Однак дівчинка наполягала. Нарешті, отримавши дозвіл, використовувала цей час також на написання сотень листів, в яких заохочувала до почитання Серця Ісуса та Його Інтронізації. При цьому вона стояла на колінах, не раз зрошених кров'ю.

Один з листів дівчинка відіслала єпископові Токіо. Єпископ гадав, що має справу із поважною пані, тому відписав: "Шановна графине, ви розповіли мені про чудове набоженство. Від імені усіх моїх місіонерів та моїх християн я дякую вам, шановна графине, за ознайомлення з цим набоженством. Ми вже розпочали Інтронізацію, і я вірю, що невдовзі вона запанує в усіх наших християнських родинах". Легко уявити собі радість дівчинки, що більше тішилася несподіваним успіхом набоженства, аніж отриманим титулом... графині! Полум'я Божої любові почало розгорятися. Воно огорнуло Америку, Іспанію, Італію, Китай. У багатьох місцях відбулася Інтронізація, що здобула для Господа Ісуса тисячі родин, в яких - як Він того прагне - Його почитають як Царя, Господа і Приятеля. Це предивне набоженство робить душу здатною глибоко зрозуміти вчення і бажання Ісуса Христа. Нічна адорація у родині, зазвичай, була результатом Інтронізації. Однак не бракувало випадків, коли адорація передувала інтронізації і готувала для неї нові здобутки.

Мета адорації

Головною метою і суттю нічної адорації в родині є винагородження Божественному Серцю Ісуса за гріхи, вчинені передусім уночі. Це винагородження слід складати Ісусовому Серцю у родинному колі, пожертвувавши однією годиною сну на місяць.

Хто може стати членом "Нічної адорації"?

Усі люблячі й щирі душі, які сприймають біль, завданий Серцю Ісуса всіма гріхами загалом і передусім гріхами його друзів. Про душі, які поповнюють ряди тих, що адорують, отець написав: "Я хотів би оживити полум'я, яке горить у ваших серцях, роздмухати жар, розпалити справжнє завзяття серед істинно побожних і апостольських душ. Наголошую на словах "істинно побожних", бо ми не хочемо бачити серед почитателів тієї мішанини "побожних святенників", які віддаються гріхові та служать своїм божествам і світським розвагам, як цього вимагає світ і пекло та які намагаються заспокоїти власне сумління, жертвуючи квіти Непорочній Діві, вступаючи до братств та поводячись із позірною побожністю. Це виглядає так, немов Венера опинилася на вівтарі, а Розп'яття у залі для танців! Ми хочемо бачити душі, які "винагороджуватимуть і покутуватимуть", а не вільнодумних сучасних християн, що лише засмучують Ісуса, псують душі інших і приносять радість пеклу...

Обов'язки членів

Душа, яка прагне долучитися до набоженства нічної адорації, зобов'язується відправляти удома годину адорації щомісячно у дусі винагородження і покути. Адорацію слід відправляти уночі. Щоби усунути всякі сумніви і вагання, прийнято, що ніч починається о 21 год. і закінчується о 6 год. Адорацію не можна відправляти у ліжку, хіба що інше положення той, що адорує, прийняти не в змозі.

Обітниця адорувати Серце Ісуса нікого не зобов'язує під гріхом виконувати це. Вона зумовлена великодушною і винагороджувальною любов'ю. Позаяк знайшлися скептики, о. Матео написав: "Бажати нічної адорації в родині, чи це так багато? Це майже неможливо? Якщо дозволить здоров'я? Тисячу разів я чув такі закиди. Проте я тисячу разів міг переможно навести їм безліч прикладів серед старих і молодих, багатих і вбогих; численні приклади, які доводять, що це цілком можливо, однак завжди не без надприродньої допомоги...

Коли любиш по-справжньому - усе стає можливим. Ще раз наголошую, у цій численній армії почитателів є різні люди: здорові й хворі, молоді й каліки - але всі вони душі із запалом, світлом та гарячою кров'ю... Тобто я хочу сказати, що всі зуміють полюбити аж до пожертви, далебі, не надто великої, бо йдеться лише про годину сну раз у місяць, та й то не виходячи з дому. Хіба це така велика жертва? Іноді так, але набагато більшої пожертви вимагають комерційні справи, яким люди присвячують свій сон... а розваги, яким стільки людей віддається аж до втрати здоров'я?! Зрештою, товариські вечірки, що нерідко розтягуються аж за північ, а люди так охоче віддаються їм, хоча вони втомлюють та обтяжують... Нарешті хворий удома, якого з такою чуйністю та самозреченням доглядають упродовж ночей, і від цього ніхто не вмирає, ніхто... На жаль! Сам Ісус вислуховує ці закиди. Нещасний Ісус! Щоб дати Йому одну годину між 9-ою вечора і 6-ою ранку, єдиний раз у місяць і то у власній кімнаті, скільки застережень і галасу, скільки заперечень і відмовок!

Тим часом Він є тим єдиним добрим платником, єдиним, який може і прагне відплатити сторицею!" Затвердження і благословення Апостольської столиці Христовий Намісник, Пій XI, натхненний Святим Духом, щедро уділяв свої благословення душам, ревно відданим поширенню почитання Ісусового Серця. На початку понтифікату Пій XI - під час двох аудієнцій, наданих о. Матео, - дав зрозуміти, що він благословляє це прекрасне набоженство. Також Пій XI власноручно написав прекрасний, сповнений шани лист до його фундатора і керівника. У травні 1928 року з'явилась енцикліка Мізегепїіззітиз Кесіетрїог про загальні обов'язки винагородження Найсвятішому Серцю Ісуса. Ця енцикліка - чудесна пожива для думки і наснага для всіх, що палко адорують Серце Ісуса.

Вона стала останнім аргументом, що спонукав величезну кількість побожних душ влитися у ряди членів "Нічної адорації у родині". Папа сказав: "Потреба у покуті надзвичайно велика і нагальна: світ стає поганським. Тож уперед! Благословляю всім серцем адоруючих і апостолів..."

Як відправити годину адорації вдома?

Годину нічної адорації у родині слід відправляти щомісяця вдома. Якщо родина побожна і складається принаймні з семи осіб, то вони можуть відправляти адорацію почергово цілу ніч, наприклад від 22 год. до 5 год. - тоді можна відправити набоженство більш урочисто у найкращій кімнаті перед гарним образом Найсвятішого Серця Ісуса, уквітчаним квітами, так, як відправляють адорацію Найсвятіших Тайн у церкві: кожна особа у свій час. Одинокі можуть відправити визначену для них годину у своїй оселі або ж в іншому місці. Добре у дусі покути відправити адорацію навколішках або, принаймні, стоячи на колінах на початку або в кінці години.

Слід перенестися духом до стіп Господа Ісуса, утаєнного у Кивоті: там Цар любові самотній, увесь в очікуванні, прагне сердечної молитви, палкої молитви, що лине із сердець справжніх приятелів, Його утішителів. У руках можна тримати хрестик, з любов'ю пригортати його до серця, відмовляти молитви, слухати жалібні скарги Серця Господа Ісуса. Добре тримати в пам'яті події в Гетсиманї і складати товариство улюбленому Вчителеві під час Його болісного конання. Усі сплять, навіть Його апостоли, окрім... Юди... і ворогів, бо їхнє серце палає ненавистю до Нього.

Ви ж, дорогі почитателі, не спите, бо любите і винагороджуєте! З палкою любов'ю, неквапом читайте розважання, час від часу спинившись, додайте щось від власного серця, що у нього вкладе Божа ласка, як вияв жалю, винагородження, присяги у вірності, великодушної любові й апостольства. Займіть у саду Гетсиманськім місце Ангела - Утішителя. Навіть більше: ви можете терпіти і плакати разом із конаючим Господом. Ідіть за Страждальною Матір'ю на Голготу. Ви, як і Вона, станете свідками безкровної Жертви на Хресті, що повторюється вже 20 століть... Співчувайте з Матір'ю, Серце якої прошите мечами болю. І, нарешті, запам'ятайте, що цієї благословенної Години адорації любові та винагородження жадав сам Господь від св. Маргарити Марії Алякок. Наслідуючи цю повірницю і апостолку, чувайте упродовж тієї години разом із Царем царів, збирайте Його сльози, розраджуйте Його у незбагненній тузі, Він же вас щиро винагородить. 

Душі, що винагороджують, знайте, коли наблизиться остання мить вашого земного життя, ось тоді прийде до вас Серця Ісуса, щоб утерти ваші сльози, прийняти ваше зітхання! У Його обіймах, на Його пробитих грудях, прислухаючись до ударів Його Серця, яке утішали під час нічних адорацій, умирають Його приятелі, апостоли... У хвилину смерті так ви знайдете свій рай!

Свята Година винагородження.

1. Розважання і молитви

Якогось дня вранці перед Найсвятішими Тайнами стояла навколішках в екстазі монахиня. Це повірниця Божественного Серця - св. Маргарита Марія Алякок. Перед її зануреною у молитовне захоплення душею з'явився Божественний Учитель і довірив їй скарги Свого Серця...

Ось любов Його виявлена... погорджена... відкинена. Бог безконечної величі благає найнижчого зі Своїх створінь дати Йому прихисток у серці, надійний і безпечний притулок. Коли ж апостолка Божого Серця смиренно, з почуттям власної негідності склала своє серце біля ніг Стражденного Учителя, Він прийняв його і занурив у палаючу безодню Своєї любові, відтак повернув його покірній слугині, запевняючи, що викарбував на ньому знак Своєї любові, яка спопелить її та зробить її цілопальною жертвою. О, душе, що адорує, сьогодні ти маєш зайняти місце вірної апостолки Божого Серця, повірниці з Паре-лє-Моньяль. Як перед нею, так і перед тобою стоїть той самий Ісус - відкинутий, об'явлений, погорджений...

Як її, так і тебе благає Ісус, щоб дала Йому прихисток у своєму серці, щоб огорнула Його любов'ю, яка винагороджує за гріхи світу, котрі неустанно ранять Його Божественне Серце і напувають Його морем гіркоти. Він розраховує на тебе, вірить, що у цю годину ти заструменієш у Його зболілому Серці джерелом утіхи, чистої та вірної любові. У ту ніч, у ту годину, коли ти стоятимеш навколішках перед Господом Ісусом. зануреним у смуток конання, і запевнятимеш Його у своїй любові... тисячі гріхів ранитимуть і розпинатимуть милосердне Серце...

Покажи, що сила любові міцніша за злобу гріха. Нехай чаша розради переважить чашу гіркоти. Щоб достойно відправити цю годину, з'єднайся зі св. Маргариток) Марією - повірницею Серця Ісусового. Попроси у неї допомоги у виконанні місії винагородження. Прилинь до Серця Непорочної Марії, Цариці Вечерника і Святої Церкви, і у тому Серці, найчистішому та найтісніше зв'язаному з Серцем Ісуса, відправ цю годину. Благай Святого Духа, Духа Світла, щоб просвітив твій розум, Духа Любові, щоб розпалив твоє серце, щоб ти могла полюбити любов об'явлену, але відкинуту. У цьому намірі відмов побожно: "Прийди, Святий Духу..."

У нічній тиші Ісус промовлятиме до твого серця, тож прислухайся до слів Одвічної правди.

2. Розмова Ісуса з душею

Благаючий Ісус: О улюблена душе, з яким терпінням Я чекав цього дня, цієї години... Я знав, що ти прийдеш, що станеш вірно на сторожі любові. Твоє ім'я викарбоване у Моєму Серці. О, як багато Я повинен тобі розповісти... Дякую тобі за жертву, яку ти склала Моїй Любові з години свого відпочинку. У цю годину Я хочу показати тобі криваві Рани Мого Серця... Поглянь, ціле Моє Тіло у струпах і Крові - ось як Мої діти віддячили Мені за ласки й блага...
Година ця стане для тебе часом благодаті та ласк, щирих звірянь перед Серцем Приятеля, але не забувай, що Той, хто промовлятиме до тебе, є твоїм Богом! Богом, сповненим слави та величі, перед могутністю якого тремтять небесні сили! Тож вклонися Мені!.. Вклонися і схилися переді Мною за тих, які соромляться визнати Мене перед світом, за тих, які не бажають стати на коліна у Моїй Присутності, за ті збурені уми і серця, які насмілюються глумитися і зневажати Мою Особу. Адоруюча душа: О Серце Бога, Царя і Господа мого, з найглибшою покорою схиляюся до Твоїх Найсвятіших стіп, визнаючи від усього серця, що я лише пил та попіл. Усе, що маю і чим є, належить Тобі. Як я хочу у пориві найпалкішої любові привести до Твоїх Божественних стіп усі Твої бідні створіння, засліплені пихою, пристрастю і гріхом, щоб вони визнали Тебе своїм Богом, Царем і Господом та віддали Тобі найбільшу шану. О Ісусе, Спасителю і Боже, прийми цю покірну присягу моєї любові, яку від імені всіх Твоїх створінь складаю перед Твоєю Божественною Присутністю.

Благаючий Ісус: Твоя покора здобула Моє Серце. Чим більше ласк ти хочеш отримати, тим більше принижуй себе, адже тільки покірним і малим Я відкриваю скарбницю ласк. Вірна душе, чи не хотіла б ти стати повірницею Моєї погордженої Любові?.. Моє Серце поранене, нестерпний біль розпинає Його... Чи зумієш ти розділити зі Мною чашу Моєї самотності, приниження... терпіння?
Чи увійдеш зі Мною у Гетсиманський сад, щоб поринути у безмірний смуток?
Відповідай, Моє Серце слухає...

Адоруюча душа: О Наймиліше і Найдорожче Серце мого Вчителя, я недостойна такої почесної місії. Я така ница, така нікчемна, така слабка повинна утішати Тебе у смутку Твого скону? Невже я одна серед нічної тиші маю прихилитися до Твого Серця і влити у Нього розраду? О, з якою радістю я прагну винагородити Тобі за Твій поклик і викликати посмішку на Твоєму Божественному Обличчі. Як свічник, прагну-палати перед Найсвятішими Тайнами і полум'ям своєї любові винагороджувати Тобі за охололі людські серця. Благаючий Ісус: Тож ходімо, вірна душе, разом зі Мною на місце самотності. .. Там, у Гетсиманському саду, Моя Душа занурилася у безмежні терпіння та смуток аж до смерті...

Навкруги тиша і ніч, переповнена гріхом, спотворена гріхом... Найближчі улюбленці Мого Серця, втомлені та виснажені, відпочивають. Десь там здалеку мерехтять вогні -на сторожі Мої вороги. Сьогодні, як і раніше, вони не сплять. У нічній темряві готують змову, закликаючи пекло на допомогу.Їхні гріхи та святотатські злочини наповнюють Моє Серце гіркотою, до неба підносяться приглушені вигуки, що спонукають Мою Справедливість розправитися із невдячним поколінням. Чи повинен Я покарати їх?

Адоруюча душа: О Серце Ісуса, засмучене аж до смерті через Твоє конання у Саду, через Твою Муку і пролиту Божественну Кров, через страждання Марії, через сльози і ніжність її Серця, прости, змилуйся над ними!

Благаючий Ісус: О так, благай заступництва Марії, проси, аби Вона допомогла тобі стримати Мою караючу руку, бо надмірне беззаконня розпалює Мій слушний гнів. Помандруй далі у сам вир гріха. Ось зібралася рада (є тут і лжесвідки), щоб виголосити несправедливий вирок, щоб розіпнути Бога, який чинив їм добро, зцілював, воскрешав і безмежно любив. Відтоді сплинуло понад двадцять століть, змінилися людські обличчя, але обриси гріха не змінилися. Чи повинен Я покарати їх?..

Адоруюча душа: О Серце Ісуса, засмучене аж до смерті, через Твоє конання у Саду, через Твою Муку і пролиту Божественну Кров, через страждання Марії, через сльози і ніжність її Серця, прости, змилуйся над ними! Благаючий Ісус: О, так, Моя Душа засмучена... Коло гріха звужується, а наруга видушує Божественну Кров, котра зрошує багряницею Найсвятіше Тіло.

Нова повідь беззаконня звилася у вир, і цей смерч повалив Мене на землю... Чи бачиш ти натовпи, причепурені, привабливі, такі веселі, очманілі від розваг, розкоші та насолод, вони забавляються у театрах, ресторанах. Ах, яке безмежне страждання, як кривавлять рани, що завдали ці сучасні християни Моєму Серцю, що жадає їхнього спасіння. Вони вже затерли на собі ознаки гідності й приналежності до Бога. 

Позбуваються рештків скромності так, немов би брудного лахміття... Як поганський, грішний Рим, вони складають шану розпусті, наготі й гріхові. Це учта Бальтазара, яка веде їх просто у безодню згуби. Чи повинен їх покарати?
Адоруюча душа: О Серце Ісуса, засмучене аж до смерті, через Твоє конання в Саду, через Твою Муку і пролиту Божественну Кров, через страждання Марії, через сльози і ніжність її Серця, прости, змилуйся над нами!
Ах, нещасний Ісус! Він кривавить, проливає сльози над людською злістю й сліпотою, безконечний смуток знесилює Його... ось Він зомлів і стікає Кров'ю.

О душе, що адоруєш, наближайся до Нього, благай Марію допомогти тобі, нехай Вона навчить тебе, як підійняти Вчителя, утішити Його, вийняти терня з Його Серця.

Непорочна Діво, Царице Вечерника і Святої Церкви, задля незбагненної радості, яку Ти пережила, носячи у Своєму благословенному лоні Свого Сина, Наймилішого Ісуса, поглянь на плід Свого життя, занурений у смертельний смуток, - утіш Його!
Непорочна Діво, Царице Вечерника і Святої Церкви, задля Своєї Материнської ласки, з якою Ти пригортала до Свого Серця Наймилішого Ісуса, поглянь на плід Свого життя, зомлілий під тягарем наших гріхів, - утіш Його!
Непорочна Діво, Царице Вечерника і Святої Церкви, задля Своїх чуйних пестощів, якими Ти обдарувала найпрекраснішу квітку Назарета, поглянь на плід Свого життя, вкритий Кров'ю, -утіш Його!

3. Іспит совісті і жаль за власні гріхи

Тепер зроби іспит совісті: чи не засмутив ти Ісуса гріхами, які тяжко зранили Його Божественне Серце; відтак збуди щирий жаль за них так, немов би це була остання хвилина твого життя, і постанови більше не ображати Його. У дусі покути і винагородження за гріхи свої і цілого світу відмов з каяттям і жалем: 5 "Отче наш", 5 "Богородице Діво" і 5 "Слава Отцю ".

4. Розмова адоруючої душі з Богом

Темний морок ночі наповнює Гетсиманський сад, у потоках власної Крові лежить зомлілий Спаситель, оповитий смертельним смутком...
Аж ось яскравий промінь спадає на зомлілу постать, з небесних вершин сходять Ангели й несуть Цареві безсмертної слави чашу розради й утіхи. У сяйві хвали Божественний Мученик любові бачить, що Його кривава Жертва, Його сльози, Рани і терпіння не пролиті намарно. Адже святиню вічної слави заповнять безліч святих і вибраних, що умиті Його заслугами, займуть місця, приготовані їм одвіку. У променистій з'яві хвали, Цар любові бачить і тебе, душу, що адорує... 

Він бачить сьогоднішню ніч і твою годину винагородження, бачить чашу твоєї любові, яку ти жертвуєш Йому... Утіха і наснага наповнюють Його Душу...

Тож приєднайся до грона Ангелів, піднеси до пересохлих уст Спасителя нектар найчистішої любові. Він прагне і чекає на слова твоєї утіхи.. Адоруюча душа: Боже мого серця, Життя мого життя, у пориві найпалкішої любові і з прагненням розрадити Тебе, разом з Ангелом-Утішителем, через Найчистіші руки Марії, приношу до Твоїх спраглих уст чашу своєї любові; зволь її прийняти, о мій Спасителю, достойний безконечного величання...

Благаючий Ісус: Дякую тобі, душе, яка винагороджує, за твої зітхання та сльози любові. Дякую за твою жертву і винагородження таких душ, як ти, Моє Серце відчуває полегшення у страхітливих стражданнях, які спричиняє невдячність й забуття людських сердець. Прилинь до Мене, підійди ще ближче, прихилися до відкритої Рани Мого Боку, напийся з нього любові та знай, що Серце твого Бога вміє бути вдячним. Занурся ще глибше... і почуєш пронизливий крик Моєї Душі, жалібне ридання Мого Серця...

Ось Я стою перед тобою, щоденно стою перед кожним людським серцем, як жебрак, простягаю тремтячу долоню, благаю милостині... милостині любові. Мої діти байдуже проходять повз Мене, душі вибраних, численні вірні й християни не мають що дати Мені...

Знаєш, що зробило Мене таким?... Це Моя любов зрадила Мене - це плід невдячності людських сердець!
Я немов пілігрим, немов вигнанець, що не має батьківщини, не має рідної домівки,... ходжу від села до села, від міста до міста, стукаю у двері вельмож і простолюдинів, прохаю заночувати, тремчу від холоду і голоду... не має для Мене прихистку. Випихають Мене зі своїх осель, виганяють за межі міст та держав... як прокаженого, як хворого або небезпечного злочинця.

Знаєш, що зробило Мене таким?... Це Моя любов зрадила Мене - це плід невдячності людських сердець!..
Я немов смертельно хворий, незагоєна Рана знову і знову відкривається й кривавить, Мене спопеляє й мучить незгасне бажання - вимолювати милості, краплини прохолоди, бальзаму любові на пекучі Рани... Німа тиша - ось відповідь на Мої благання...
Знаєш, що зробило Мене таким?... Це Моя любов зрадила Мене - це плід невдячності людських сердець!..
Адоруюча душа: О Найласкавіше Серце Ісуса, Серце Наймилосердніше, Найсвятіше й Найсолодше - так жорстоко напоєне нашою невдячністю, зі встидом, з найглибшою покорою і найпалкішою любов'ю кидаюся у безодню Твоєї незбагненної любові...
О Серце Ісуса, Кривава Жертво любові, прагну винагородити Тобі за чорну невдячність тих, які називають себе Твоїми приятелями, за сліпоту й байдужість багатьох християн, за затятих грішників, які щоденно напувають Тебе чашею гіркоти.

У чаші моєї винагороджувальної любові, яку я підношу до Твоїх спраглих Уст, найчистіші, найвірніші та найніжніші почуття любові Серця Марії, Твоєї Непорочної Матері... Благаю Найчистішу Діву зібрати у цю чашу Свої найчистіші сльози, любов від ангельських хорів, усіх Твоїх вибраних на Небі та спраглих душ, що живуть на землі. Прийми, о Божественна Жертво Любові, прийми з рук Марії цю чашу потіхи і любові.

Благаючий Ісус: Дякую тобі, наймиліша душе, ти вгамувала прагнення і вічну тугу Мого Серця... Побудь ще зі Мною.. Я ще не розповів тобі усього...
Рана Моєї Душі не має ані кінця, ані краю...
Я є Богом Любові... Я створив їх з любові, наділив їхні серця здатністю любити, бо жадав злитися з ними воєдино, розтопити їхні серця у полум'ї Своєї любові!

З любові до людей Я прийшов у світ, народився у стайні, був теслею, присвятив себе апостольській праці...
З любові до людей Я був укритий кривавим потом, двигав Хрест і на ньому ганебно помер... Ах, урешті-решт, у шаленому пориві Своєї Божественної Любові Я став в'язнем ваших престолів... віддав Себе на поживу, прикував Себе, немов невільник, до золотих кайданів Кивоту...
А що Я отримав за цю любов?.. Самотність... забуття... невдячність! А людське серце наділене такою силою любові!.. О, це серце здатне так чуйно кохати своїх рідних, свою сім'ю, заради них воно спроможне на посвяту і жертовність, для Мене ж залишаються лише окрушини цієї любові. Не раз людське серце необдумано покладається на людську дружбу, беззастережно віддається їй, до Мене приходить лише тоді, коли розчарується у приязні створінь...

Воно здатне на героїзм, коли йдеться про високі шляхетні цілі. Уміє виявити милосердя ницим і хворим. Однак переді Мною це серце замикається і не видушує із себе ані сльозинки співчуття...
Прагнення Моєї любові неустанно переслідує очима, повними сліз, ту решту сердець, аби привабити їх до Мене, аби приневолити їх полюбити нерозділену Любов!
О вірна душе, душе, що винагороджує, ти принаймні люби Мене. Кажи Мені, що любиш Мене, що прагнеш любити Мене щонайпалкішою любов'ю... Моє Сер це слухає тебе!...

Адоруюча душа: О Солодкий В'язню Любові, як би я хотіла бути наділеною любов'ю Серафимів, щоб огорнути Тебе їхнім яскравим сяйвом. Прийми, о Найсвятіше Серце, цю скромну молитву мого серця як акт винагороджувальної любові. Безконечна Любове, яку ніхто не любить за убоге Твоє святе дитинство, за працю і посвяту в Назареті, за виснажливий труд упродовж Твоєї апостольської місії, прийми чашу моєї винагороджувальної любові із палким закликом душі:
"Ісусе, Царю Любові, прагну любити Тебе любов'ю, якою Тебе ще досі не любили. Поглинь і вчини мене жертвою Своєї любові!"
Безконечна Любове, яку ніхто не любить за Твій смуток і конання в Оливному городі, за болісні муки бичування, за жахливу смерть на Хресті, прийми чашу моєї винагороджувальної любові, з палким закликом моєї душі:
"Ісусе, Царю Любові, прагну любити Тебе любов'ю, якою Тебе ще досі не любили. Поглинь і вчини мене жертвою Своєї любові!"
Безконечна Любове, яку ніхто не любить, за незбагненний доказ Твоєї Любові - Святу Євхаристію, — за Твоє ув'язнення з любові, опущення, голод і тугу за нашими серцями, прийми чашу моєї винагороджувальної любові із палким закликом моєї душі:
"Ісусе, Царю Любові, прагну любити Тебе любов'ю, якою Тебе ще досі не любили. Поглинь і вчини мене жертвою Своєї любові!"
Благаючий Ісус: "Улюблена душе, дякую тобі за цю чашу любові й за винагородження. Дай Мені ще своє серце, прагну з ним цілковито поєднатися.

5. Духовне Причастя

Збуди у своїй душі акт віри, надії та любові, а також палке бажання поєднатися у духовному Причасті:
"Прийди, о мій Наймиліший Ісусе, прийди до мого серця, о Життя, о Світло, о Любове, о мій єдиний Скарбе! Якщо світ відштовхує Тебе, не бажаючи прийняти, - я люблю Тебе, я жадаю Тебе, я присягаю Тобі у любові й вірності аж до смерті, на цілу вічність!
О мій Наймиліший Ісусе, єднаючись із Серцем Твоєї Улюбленої Матері, з серцями всіх Святих і Ангелів на Небі, знову і знову промовляю: "Нехай будуть прославлені Найсвятіші Тайни, правдиве Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа нині і навіки віків! Амінь".
О Ісусе, утаєнний у Найсвятіших Тайнах, дозволь, щоб цілий світ пізнав, полюбив і почитав Тебе! Вчини, щоб полум'яна і солодка сила Твоєї любові відірвала моє серце від інших створінь. Учини, щоб я з любові до Тебе так виснажував і умертвляв себе, як Ти це робиш для мене у цих Найсвятіших Тайнах. Амінь". Духовно прийнявши Господа Ісуса у своє серце, пригорнися до Нього, відкрий перед Ним своє серце, розкажи про свої потреби, прохання та бажання.

6. Розмова Ісуса з душею

Любов Ісуса невичерпна, а щедрість Його дарів не знає меж. На останні часи, коли байдужість охолодить вогонь любові у людських серцях, наш Божественний Учитель зберіг палаюче вогнище Свого Серця, щоб ми знову роздмухали багаття завзяття і посвяти На ті останні часи, коли світ засмокче вир пристрастей, злочинів і гріха, зберіг Божественний Офірник живильне джерело. Прагне, щоб ми прийшли черпати із нього незбагненні ласки, здатні очистити цілий світ і перетворити його на найчистішу криницю святості. Ця найчистіша криниця - Його Найсвятіші Рани. Благаючий Ісус: Світ мчить до прірви... від душ, що винагороджують, залежатиме, чи зможуть вони стримати цей стрімкий рух назустріч вічній згубі. Даю вам для цього нову дієву зброю - це Мої Божественні Рани. Придивися до них, почавши від тернового вінця і аж до стіп. Вдивляючись у Них, ти утішаєш Мене. Ті Рани у Небі є найбільшою Моєю славою. На Небі Я маю Святих, які розуміють вартість цих життєдайних джерел, але на землі так мало душ, які б побожно їх почитали.

Душі прямують до вічної згуби, ти можеш зупинити їх над прірвою, можеш кожну з цих душ наново відкупити через Мої Рани, через Мою Кров, пролиту за них. Наблизься до цих струменів Крові, що так рясно течуть з Моїх Ран, збирай їх краплина за краплиною і умивай ними душі грішників. Мене поглинає голод і прагнення душ, вирушай на пошуки душ, приведи їх до Мене одну за одною і занурюй їх у спасенні потоки Моєї Крові. Адоруюча душа: Визнаю, о Господи, що я до сих пір недооцінювала вартості Твоїх Найсвятіших Ран, але відтепер хочу зробити ці криваві Рани своєю оселею, з них черпати ласки для себе, для рідних і близьких, для усіх дорогих моєму серцю. Благаючий Ісус: Добре, що нагадуєш Мені про свою родину, про тих, кого любиш І Я люблю їх щирою любов'ю Отця, Брата, Приятеля - прагну чинити їм добро Розкажи Мені про свої турботи і болі, може прагнеш їхнього навернення, намагаєшся повернути їх зі злої дороги, хочеш спонукати їх до цнотливого життя - та не знаєш, як цього досягти?

Приведи їх до скарбниці Моїх Найсвятіших Ран, умий їх у тих життєдайних струменях, й їхня душа забіліє, немов сніг, відродившись для нового життя Кожна з Моїх Ран - це океан бездонних ласк, з кожної б'ють нові потоки ласк, здатні воскресити померлих духовно для життя у ласці О, приведи сюди всіх грішників, вирушай на пошуки душі Придивися до Мого тернового вінця, після терпінь у Гетсиманському Саду він завдав Мені найбільших тортур Наблизься до цієї Голови, жорстоко побитої, і витягни з неї тернину за терниною Свій терновий вінок Я бережу для душ уподобаних Мною, для привілейованих і вибраних Цей вінець буде вершиною Моєї слави У судний день вибрані, побачивши його, заясніють у проміннях слави, а душі покараних летітимуть стрімголов у безодню пекла Збери краплину за краплиною Кров, що сочиться з-під терня, і зачерпни у цій стражденній Рані смирення у своїх думках Зачерпни тугу для себе і всіх тих, які через свою пиху, зарозумілість і підступність не бажають належно скоритися Моєму законові, нехтуючи голосом Мого Намісника, Святішого Отця Адоруюча душа: О криваві Рани, о солодкі шрами мого Розп'ятого Бога, з невимовним зворушенням заглиблююся у вас і осипаю найщирішими поцілунками Сплинь, о спасенна Крове Ісуса на тих, гордовитих і зарозумілих світу цього, упокори їх та водночас зціли й очисти Благаючий Ісус: Я хочу навчити тебе молитви, напрочуд дієвої й особливо любої Моєму Предвічному Отцеві Грішник, який відмовлятиме її, не загине Це лишень коротеньке звертання "Предвічний Отче, жертвую Тобі Рани Господа нашого 
Ісуса Христа на оздоровлення ран душ наших".

Якби ти знала, як після такої пожертви сумирнішає Божа Справедливість Із такою досконалою зброєю не бійся нічого, сміливо підходь до Трону Божого Милосердя, з упевненістю, що твоє прохання буде вислухане До джерела Моїх Божественних Ран приведи нових грішників, хочу зцілити І воскресити усіх Попроси у Мене цього в Ім'я Моїх Ран, неустанно повторюй Мені

"О мій Ісусе, прощення й милосердя через заслуги Твоїх Святих Ран".
Ця молитва, немов солодка мелодія пісні, проникає у Моє Серце, і Я не в змозі відмовити душі, яка Мене просить таким чином Так не вистачає матерів, які б належно цінували своє завдання у світлі Моєї віри й вчення Родина - це перша святиня, яку Я освятив Своїм непоказним життям у Назареті Знехтувано Моїм святим вченням.
О вірна душе, приведи якомога скоріше до Мене ті грішні душі, уражені гниллю, отруєні пристрастю Приведи їх до Моїх Ран, до цієї чистої криниці, занур їх, і душі оживуть.
Благовійно поцілуй тих п'ять Ран на твоєму невеличкому розп'ятті й благай у Мене прощення і милосердя для цих душ.
Адоруюча душа: 3 благоговінням наближаюся до Твоїх Божественних і Преблагословенних Ран, о мій солодкий Спасителю, і в цей Божественний океан хочу занурити всі гріхи світу. З найглибшою покорою наближаюся до Ран Твоїх стіп, жорстоко пробитих цвяхами, адорую їх і в них прагну сховати всі душі, відкуплені Найсвятішою Кров'ю.

3 любов'ю, трепетом і подякою благаю Тебе смиренно: "О мій Ісусе, прощення і милосердя через заслуги Твоїх святих Ран".
Наближаюся з найглибшою покорою до Ран Твоїх рук, що так по-страдницьки відкриті заради нашого спасіння, адорую їх і в них прагну занурити всіх грішників, безбожників, відступників від віри, єретиків, щоб через заслуги Найсвятішої Крові вони стали по правиці Твоїй, о Ісусе, у вічнім Царстві Твоїм.

З любов'ю, трепетом і подякою благаю Тебе смиренно: "О мій Ісусе, прощення і милосердя через заслуги Твоїх святих Ран".
Наближаюся з найглибшою покорою до тисячі Твоїх Божественних Ран, бичами зораних; адорую їх і в Них прагну занурити всіх тих, за кого так щедро була пролита Твоя спасенна Кров, за тих, хто перебуває в упоєнні та вирі забав, п'є гріх, як воду, ображає Тебе розпусним життям, розв'язними, непристойними танцями, одягом ..

З любов'ю, трепетом і подякою благаю Тебе смиренно: "О мій Ісусе, прощення і милосердя через заслуги Твоїх святих Ран". 
Наближаюся з найглибшою покорою до Твоєї найдостойнішої Голови, що була негідно зранена терням. Адорую Найсвятіші скроні і Божественну Кров, що сочиться з-під терня. Сплинь, о Божественна Крове, на тих, що стоять на чолі держав, учини, щоб вони усвідомили і побачили власну гординю і сліпоту, щоб упокорилися перед Тим, владу Якого не бажають визнавати і Царство Якого заперечують.

З любов'ю, трепетом і подякою благаю Тебе смиренно: "О мій Ісусе, прощення і милосердя через заслуги Твоїх святих Ран".
І, нарешті, з невимовною покорою і любов'ю наближаюся до Божественної Рани Любові, наскрізь прошитої списом Лонгіна, адорую її та величаю з найглибшим почитанням, благаючи Тебе, о Серце Найтихіше, Найсолодше і Найпокірніше мого Ісуса, відкрий цей Божественний Ковчег усім дітям землі, прихисти у ній душі вибраних і грішників, занур у неї мою родину, знайомих і близьких, та не дозволь, щоб ми коли-небудь покинули цей притулок. Нехай він стане нашим місцем перебування тут і у вічності.

7. Розмова помираючого Ісуса з душею

Мука Божественної Жертви вже завершується. На вершині Голготи, на ганебному стовпі Хреста вже повісили Агнця, без плями гріха. Біля підніжжя Христового Хреста стоїть Страждальна Матір, із Серцем, прошитим мечами Болю. Поряд з Хрестом ще тільки Іван та Магдалина - улюблені діти Ісуса і Марії.

Прийди, о адоруюча душе, на вершину Голготи, з'єднайся з тою побожною і страждаючою групою, що стоїть під Хрестом, та прийми останню Волю Ісуса, Його заповіт на вічні часи. Умираючий Ісус прагне відкрити тобі велику таємницю Хреста, яку можуть зрозуміти тільки вибрані душі. Прислухайся ж до тих уривчастих слів, що линуть із побляклих тремтячих уст Учителя. Благаючий Ісус: Чаша Моєї Жертви уже переповнилася, гіркота і біль досягли вінця... з якою жагою та тугою чекав Я цієї миті...

Мою місію виконано... гріх очищено, бунт створінь приборкано, землю поєднано з Небом. Оце біля Моїх стіп розірвані кайдани й пута неволі гріха, світу й сатани. Зведено нанівець зусилля Моїх ворогів, їхню злість і підступність, з якою вони намагалися знищити Моє Діло... Я царюватиму з вершини Хреста...

Ось Я височію над землею... Розпростертими руками на Хресті притягатиму до Себе все і всіх...

З вершини Голготи Я володітиму цілим світом. Усі побачать, що ця багряниця, котра вкриває Моє зболене Тіло, - це найдостойніша королівська мантія (одяг); терновий вінок, що втискається у чоло, - це діадема Моєї одвічної слави; Серце, прошите наскрізь і відкрите, - це Серце Бога безконечного милосердя, котрий полюбивши світ, аж до кінця його полюбив. З висоти Хреста Я здобув тебе, о павша душе; Я освятив тебе, о вірна душе; Я відкрив тобі браму вічного життя, о вибрана душе... Я - твій Цар і Господь. О, прийдіть до Мене усі, прийдіть тут, під Мій Хрест, проголосіть Мене своїм Царем і Господом, адже Я маю на вас усі права як ваш Бог, ваш Творець і Відкупитель...

8. Акт інтронізації (Нехай прийде царство Твоє...)

Адоруюча душа: О Царю безсмертної слави, від імені всіх Твоїх створінь хочу проголосити Тебе Царем і Господом цілого світу.
Зволь прийняти цю смиренну молитву, яку я підношу до Твого Божественного Маєстату; зволь прискорити Своє царювання.

Ісусе Христе, з вершин Хреста, зодягнений у багряницю Своєї Крові, у терновому вінку на скронях, візьми у Своє спасенне володіння цілий світ, усі його сили та стихії... яви, що Ти - їхній Володар...
Нехай прийде царство Твоє!

Ісусе Христе, з вершин Хреста, зодягнений у багряницю Своєї Крові, у терновому вінку на скронях, візьми під Свою владну руку всі держави землі, зроби їх підмурівком Своєї слави .. яви, що Ти - їхній Володар...
Нехай прийде царство Твоє!

Ісусе Христе, з вершин Хреста, зодягнений у багряницю Своєї Крові, у терновому вінку на скронях, скинь можновладців, натомість піднеси смиренних. Приборкай Своїх неприятелів та ворогів, пригни їх до Своїх царських стіп... яви, що Ти - їхній Володар...
Нехай прийде царство Твоє!

Ісусе Христе, з вершин Хреста, зодягнений у багряницю Своєї Крові, у терновому вінку на скронях, поглянь на тих, які віддалені від Човна Петра, гинуть і сохнуть, немов галузка, відтята від дерева, приведи їх до Твого стада. Наверни єретиків, відступників, безбожників і членів сект... яви, що Ти - їхній Володар!
Нехай прийде царство Твоє!

Ісусе Христе, з вершин Хреста, зодягнений у багряницю Своєї Крові, у терновому вінку на скронях, поглянь на народи, вірні Тобі, зверни Свій зір на наші родини, молодь і дітей... пошир над нами Своє Божественне панування... яви, що Ти - наш Володар...
Нехай прийде царство Твоє!
Прийди, о Царю наш, візьми у Своє Божественне панування наші серця і уми, наші душі та тіла, бо ми Твої і назавжди хочемо ними бути!

Благаючий Ісус: Наймиліша душе, Я хочу відкрити тобі ще одну таємницю перед тим, як ти покинеш місце, де Я уділив тобі стільки ласк. Моє Царство мусить розширюватися, адже Я народився і прийшов у світ, щоб Своєю Кров'ю умити його від гріха і заснувати Своє Царство правди, справедливості й любові. Щоб я міг прийти у світ різними способами. Обрав непорочний шлях Марії. Через Неї прийшов у світ, через Неї ж хочу правити світом.

Тож, бажаючи розширити Моє Царство на світі, прохай заступництва Марії і поширюй її царювання. Як багато ви їй завдячуєте. Стоячи біля підніжжя Хреста, Страждальна Матір породила вас разом зі Мною для життя у ласці, терпінням видала вас на світ, слізьми і Кров'ю Свого Серця змила ваші гріхи. Тож прилинь до її Серця і через її царювання благай Моєї перемоги і тріумфу над світом

9. Благання Богородиці про перемогу її Сина над світом

О світанкова Зоре, непорочна Ліліє, незаплямована Діво, через Твої неймовірні терпіння, яких Ти зазнала біля підніжжя Хреста, коли посеред темряви, яка оповила Голготу, Твій Син умирав у жорстоких муках - розвій темряву гріха, що огортає світ...
Серце Марії, Непорочної Діви і Болісної Матері, через сім мечів болю, які прошили Найласкавіше Серце, коли умирав Твій Син, а Ти стояла під Хрестом, через ту незбагненну любов, з якою Ти склала у жертві для нас на вівтар Хреста Агнця без плями гріха, розпали наші охололі серця вогнем цієї любові, щоб Ісусове Серце змогло царювати у них. Царице Всесвіту, Царице Мучеників і святої Церкви, через Твої страждання і цілопальну жертву, яку Ти склала, жертвуючи Богові Отцю Свого Сина, що вмирав на Хресті, пануй над світом, розшир у ньому Своє царство, щоб Ісус міг запанувати над ним!

О, Найсвятіше Серце Ісуса, нехай прийде Царство Твоє через царювання Серця Марії!

Якщо у тебе ще залишиться час, відмов частину Вервиці або молитву про навернення грішників і благання про царювання Найсвятішого Серця Господа Ісуса. Постанови знову через місяць бути на годині адорації. На завершення попроси Господа Ісуса благословити тебе.

Про дух винагородження, який повинна випромінювати ця духовна практика, найкраще свідчать слова о. Матео, сказані в одному з його виступів: "Хочу наголосити на потребі поширення нічної адорації у колі родинного вогнища. Коли я бачу, що полум'я вже зажевріло, що вогонь уже потріскує, з довірою простягаю руку і прошу милостині: смиренної любові від стількох чоловіків і жінок, які у цій країні є приятелями і апостолами Божественного Серця.... Надзвичайна популярність цього прекрасного набоженства у всій Європі та різних країнах Америки, поза сумнівом, заохотить тебе, бо дозволить зрозуміти, що адорація сповнена простоти і надзвичайно доступна, але зрозуміла лишень для ревного і люблячого серця...

Ті, що адорують, схожі на живі зірки, зірки, які люблять і винагороджують так, ніби вони перед Найсвятішими Тайнами, які моляться і покутують у власній оселі...

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 3, Січень 2004, Стаття №4