Послання Папи Івана Павла II на Великий Піст 2004

Найдорожчі Брати і Сестри!

1. Промовистий обряд посипання голів попелом розпочинає святий час Великого Посту, під час якого літургія наново закликає віруючих до ґрунтовного навернення і довіри до Божого милосердя.

Обрана цього року тема великопісного послання „Хто приймає дитину в Моє ім'я, той Мене приймає" (Мт 18, 5) - схиляє до роздумів над ситуацією дітей, яких також і сьогодні Ісус кличе до Себе й показує їх як приклад тим, які бажають стати Його учнями. Слова Ісуса змушують задуматися над тим, яким є ставлення до дітей у наших родинах, у суспільстві й Церкві. Вони також є стимулом до відкриття простоти й довіри, що ними повинен відзначатися віруючий, наслідуючи Божого Сина, Який розділив долю найменших і вбогих. Саме це мала на увазі свята Клара з Ассізі, коли казала, що Він, „покладений в яслах, убогий жив на землі й нагий залишився на хресті" (Заповіт, Францисканські джерела, 2841).

Ісус любив дітей і радий був їх бачити, бо цінував їхню простоту та радість життя, невимушеність і повну захоплення віру (пор. Ангел Господній, 18.12.1994). Тому Він бажає, щоб спільнота відкривала для них обійми і серце, як для Нього самого: „Хто приймає дитину в Моє ім'я, той Мене приймає" (Мт 18,5).

Окрім дітей, Господь згадує „найменших братів", тобто бідних, нужденних, голодних і спраглих, чужоземців, нагих, хворих, ув'язнених. Якщо хтось їх приймає і любить чи, навпаки, ставиться до них байдуже і відкидає їх, то так само ставиться до Ісуса, бо в них Він присутній в особливий спосіб.

2. Євангеліє розповідає про дитинство Ісуса в убогому домі в Назареті, де Він, слухняний Своїм батькам, „зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей" (Лк 2,52). Ставши дитиною, Христос схотів зазнати людської долі. „Применшив Себе самого, - пише Апостол Павло, - прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, Він понизив Себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж хресної" (Флп 2,7-8). Коли дванадцятирічним хлопцем Він залишився в єрусалимському Храмі, тоді так сказав Своїм зажуреним батькам, які Його шукали: "Чого ж ви Мене шукали? Хіба не знали, що Я маю бути при справах Отця Мого?" (Лк 2,49). Воістину все Його існування характеризувалося довірливим і синівським послухом Небесному Отцю, "Їжа Моя, - говорив Він, - волю чинити Того, Хто послав Мене, і діло Його вивершити" (Йн 4,34).

У роки Свого проповідування Ісус багаторазово повторював, що лише ті, які спроможуться стати як діти, зможуть увійти до Царства Небесного (пор. Мт 18,3; Мр 10,15; Лк 18,7; Йн 3,3). У Його навчанні дитина є промовистим образом учня, покликаного до того, щоб із дитячим послухом іти за Божественним Учителем: „Хто, отже, стане малим, як це дитя, той буде найбільшим у Небеснім Царстві" (Мт 18,4). „Ставати" меншими і „приймати" менших - це два аспекти того самого навчання, з яким Господь також і в наші дні звертається до Своїх учнів. Тільки той, хто робить себе „меншим", спроможний прийняти з любов'ю „найменших" братів.

3. Численні вірні стараються вірно йти за навчанням Господа. Я хотів би тут згадати батьків, які без вагання беруть на себе відповідальність за багатодітну родину; про матерів і батьків, які не вважають найважливішим пошук професійного успіху і кар'єри, а дбають про передання дітям тих людських і релігійних цінностей, які надають існуванню правдивий сенс.

Із повним вдячності подивом я думаю про тих, хто працює над вихованням дітей, хто переживає труднощі й старається принести полегшення їм та їхнім рідним у стражданнях, спричинених війною і насильством, відсутністю їжі та води, вимушеною еміграцією і багатьма іншими формами несправедливості, яка існує в світі.

Поруч із такою великодушністю треба згадати й егоїзм тих, котрі не „приймають" дітей. Не бракує неповнолітніх, глибоко скривджених насильством дорослих - сексуальними зловживаннями, змушуванням до проституції, втягненням у продаж і вживання наркотиків; дітей змушують до праці або беруть до війська; на все життя завдають травми безвинним із розбитих сімей; не щадить найменших ганебна торгівля органами і людьми. А що ж сказати про трагедію СНІДу і його руйнівні наслідки для Африки? Говорять про мільйони людей, яких торкнулася ця епідемія, багато з них є інфікованими з моменту народження. Людство не може заплющувати очі на таку тривожну драму!

4. Що поганого вчинили ці діти, що заслужили на таке страждання? З людської точки зору нелегко, а може, навіть неможливо відповісти на це тривожне запитання. Лише віра допомагає нам вникнути в глибоку безодню страждання. Ставши „слухняним аж до смерті, смерті ж хресної" (Флп 2,8), Ісус прийняв на Себе людське страждання й освітив його променистим світлом воскресіння. Своєю смертю Він назавжди переміг смерть. Під час Великого Посту ми знову готуємося до переживання Пасхальної Тайни, котра освітлює надією все наше існування, навіть його найскладніші й болючі аспекти. Великий Тиждень своїми промовистими обрядами Пасхального Тридення наново наблизить нам цю таємницю спасіння.

Дорогі Брати і Сестри! З довірою розпочнімо великопісний шлях, оживлені інтенсивною молитвою, покутою і вразливістю до нужденних. Нехай Великий Піст буде особливо сприятливою нагодою для того, щоб присвятити більшу турботу дітям у родинному і суспільному середовищі, адже вони є майбутнім людства.

Із притаманною дітям простотою в молитві „Отче наш" ми звертаємося до Бога, звучи Його так, як нас навчив Ісус: "Авва", Отче. "Отче наш"! Повторюймо часто цю молитву під час Великого Посту, повторюймо її з внутрішнім піднесенням. Прикликаючи Бога, „Отця нашого", ми усвідомимо, що ми - Його діти і відчуємо разом, що ми є братами. Отак-от нам легше буде відкрити серце для найменших згідно зі словами Ісуса Христа: "Хто приймає дитину в Моє ім'я, той Мене приймає" (Мт 18,5).

Із цим заохоченням за заступництвом Марії, Матері Втіленого Слова і Матері усього людства, прошу Бога про благословення для кожного і кожної з вас.

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 3, Січень 2004, Стаття № 1