2 Легенди: Окраєць Ісуса Христа та Грішник, що покутує

Окраєць Ісуса Христа

(П'ємонтська легенда)

Коли Ісус Христос ходив з апостолами по світу, його зустрів жебрак, котрий попросив у Нього милостиню. Спаситель велів Петрові дати йому окраєць хліба. Ледве бідняк зробив кілька кроків, як Господь покликав його і спитав:

- Скажи мені, що зробиш із цим хлібом?

- Вчителю, - відповів жебрак, - з'їм половину сьогодні, а половину - завтра.

Ісус Христос наказав Петрові відібрати хліб у прохача, який, звісно, залишився здивований і незадоволений таким вчинком. Невдовзі зустріли іншого жебрака, що теж просив милостиню і теж отримав окраєць хліба. Спаситель знову запитав, що зробить він із цим Божим даром, а бідняк сказав: 
- Вчителю, з'їм його зараз. 
- А що буде завтра?
- Про завтра потурбується Бог.
Ісус Христос благословив його і додав:

- Бог завжди буде турбуватись про тебе і про всіх, котрі уповають на Нього.

«І додав: "Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство". Сказав (Ісус) до нього: "Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо Мною в раї"» (Лк. 23, 42-43). 

Грішник, що покутує

Один чоловік сімдесят років жив на світі, і прожив він усе життя своє в гріхах, і захворів цей чоловік - і не покутував. А коли прийшла смерть, в останню хвилину заплакав він і сказав: «Господи! Як розбійникові на хресті, прости мені!» Тільки-но встиг промовити - вийшла з нього душа. І полюбила душа грішника Бога, і повірила в милість Його, і прийшла до дверей раю. Почав грішник стукати і проситися в Царство Небесне.

І почув він голос з-за дверей:
- Що це за людина стукає до воріт раю? І які діла здійснив цей чоловік у своєму житті?

І пролунав голос викривача: перерахував він усі грішні вчинки цієї людини і не назвав жодного доброго.

І відповів голос з-за дверей:
- Не може грішник увійти в Царство Небесне. Відійди звідси. І сказав чоловік:
- Пане, голос твій чую, а обличчя не бачу й імені твого не знаю.

І промовив голос:
- Я - апостол Петро. І почав благати грішник:
- Змилуйся наді мною, Петре - апостоле, пригадай слабкість людську і милість Божу. Хіба ти не був учнем Христа, хіба ти не чув з Його вуст вчення і не бачив приклад Його життя? А пригадай: коли він тужив і сумував душею і тричі просив тебе не спати, а молитись, ти ж спав, тому що очі твої обважніли, і тричі Він застав тебе сонним. Так само і я. А пригадай ще, як обіцяв Йому самому до смерті не відрікатись від Нього і як ти тричі відрікся від Нього, коли Його повели до Каяфи. Так само і я. І пригадай ще, як заспівав півень, а ти вийшов геть і гірко заплакав. Так само і я. Не можеш мене не впустити. За дверима раю тиша.

Грішник почекав хвилину і знову почав стукати до дверей раю і проситись у Царство Небесне.
Почувся з-за дверей інший голос, який спитав:

- Хто ця людина? І як вона жила на землі? І відповідав голос викривача, і знову повторив про погані вчинки грішника і не назвав ніяких добрих
справ.

І відповідав голос з-за дверей:
- Відійди звідси: не можуть такі грішники жити разом з нами в раю. І сказав грішник:
- Пане, голос твій чую, але обличчя твого не бачу
й імені твого не знаю. І відповів йому голос:
- Я - цар і пророк Давид. Грішник не впав у відчай, не відійшов від дверей раю, а почав говорити:

- Змилуйся наді мною, царю Давиде, пригадай слабкість людську і милосердя Боже. Бог любив тебе і возвеличив перед людьми. Все було в тебе - і царство, і слава, і багатство, і дружини, і діти, а побачив ти з даху дружину бідного чоловіка - і гріх увійшов в тебе, і взяв ти дружину Урії, і вбив його самого мечем амонитян. Ти, багатій, відібрав у бідняка останню овечку і погубив його самого. Те ж саме зробив і я. Згадай потім, як ти покутував і говорив: «Я визнаю свою провину і жалкую, що вчинив гріх свій». Так само і я. Не можеш мене не впустити. І замовк голос за дверима. Постояв грішник трохи, потім знову почав стукати і проситися у Царство Небесне. І почувся з-за дверей третій голос і спитав:

- Що це за людина? І як вона прожила на світі?

І відповідав голос викривача, і втретє перерахував дазгані вчинки людини і не назвав добрих. І промовив голос з-за дверей:
- Відійди звідси: не можуть грішники увійти у Царство Небесне.

І відповідав грішник:
- Голос твій чую, але обличчя не бачу й імені твого не знаю. І сказав голос:
- Я - Йоан Богослов, улюблений учень Христа. І зрадів грішник, і сказав:

- Тепер не можеш мене не впустити. Петро і Давид впустять мене за те, що вони знають людську слабкість і милосердя Боже. А ти впустиш мене тому, що в тебе любові багато. Чи не ти, Йоане, написав у своїй книзі, що Бог є Любов і що хто не любить, той не знає Бога? Чи не ти говорив людям одне: •«Брати, любіть один одного!»- Як же ти тепер мене зненавидиш і проженеш? Або зречись того, що ти сам казав, або полюби мене і впусти в Царство Небесне.

І відчинилися ворота райські, й обняв Йоан грішника, що покутує, і впустив його у Царство Небесне.

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 2, Лютий 2004, Стаття № 9