Біографія Папи Римського – Бенедикт XVI

Про Папу Римського - Бенедикта XVІ

19 квітня 2005 року, о 19:40 із труби над Сікстинською капелою піднявся дим сірого кольору. У 20:05 роздався перший удар великого дзвону собору святого Петра, що перейшов потім у святковий передзвін. Слідом за білим димом дзвони сповістили про обрання нового Папи Римського.

Погляди тих, хто зібралися були спрямовані на центральний балкон собору святого Петра. Тут у супроводі декана колегії кардиналів з'явився новий Папа і пролунали слова: «Annuntіo vobіs laetіtіam magnam: Habemos Papam» (Сповіщаю вам велику радість: у нас є Папа).

265-м Папою Римським став німецький кардинал Йозеф Ратцінґер. Його ім'я назвав з балкона чилійський кардинал-диякон Медіна Естівес. Ратцінґер став сьомим папою-німцем в історії понтифікатів.

Помітно схвильований, новий Папа Римський звернувся зі словами подяки до свого попередника – Івана Павла ІІ, котрий помер 2 квітня 2005 року, на 85-му році життя і назвав його «Великим». «Після великого Папи Івана Павла ІІ, конклав кардиналів обрав мене для того, щоб у поті чола дбати про виноградники Господні», - такими були перші слова новообраного понтифіка виголошені з балкона базиліки Святого Петра.

Перш ніж залишити балкон, він благословив приблизно 100 тис. вірників, котрі на площі вітали його обрання. За кілька хвилин до того, як було оголошене ім'я нового понтифіка, над площею святого Петра, пішов дощ.

Новий Папа Римський прийняв Ім'я Бенедикт XVІ. Як відзначають фахівці зі справ Ватикану, новообрані Понтифіки завжди дуже ретельно підходять до вибору свого імені, найчастіше таким чином віддаючи шану одному зі своїх попередників на цьому посту.

Ім’я Бенедикт означає «блаженний» і востаннє було прийняте Бенедиктом XV, який займав папський престол під час Першої світової війни. Він брав участь у дипломатичних зусиллях із забезпечен¬ня миру. Як кажуть аналітики, ця діяль¬ність Бенедикта XV має особли¬вий відгук у серці Йозефа Ратцінґера.

Офіційну інавгураційну месу Бенедикт XVІ провів в неділю, 24 квітня 2005 року, на площі Святого Петра у Ватикані. Новим лідером більш ніж мільярда католиків в усьому світі стала людина, ім’я якої найчастіше називалося серед найімовірніших претендентів на папський престол. Йозеф Ратцінґер.

78-річний Йозеф Ратцінґер із самого початку фігурував у числі лідерів на обрання папою. Він був одним з найвпливовіших і найближчих до покійного понтифіка Івана Павлові ІІ, церковних діячів і очолював одну з ключових структур Ватикану - Конгрегацію доктрини віри, що займається питаннями богослов'я.

Новий понтифік вважається лідером консервативного крила Католицької церкви. Покійний Іоанн Павло ІІ називав його своїм другом, якому він може довіряти в усьому.

Обрання Йозефа Ратцінґера Папою Римським стало одним з найшвидших за останні сто років. 265-го, понтифіка вдалося вибрати в результаті четвертого туру голосування, що показало згуртованість кардиналів католицької церкви.

Він нагадав, що в XX столітті швидше інших пап був обраний Пій XІІ - це відбулося в результаті третього голосування кардиналів у 1935 році. Довше усіх вибирали в 1922 році Пія ІX – тоді відбулося 14 голосувань. Іван Павло ІІ, в 1978 році був обраний на восьмому турі голосування, а його попе¬редник, Іван Павло І, у тому ж році - у результаті четвертого туру голосування.

Папа Римський Бенедикт ХVІ вибрав для себе герб. На гербі зобра¬жені два пере¬хрещених ключі, стягнутих зав'язаної вузлом канатом.

Біографія Папи Римського Бенедикта XVІ

Папа Римський Бенедикт XVІ (до вступу на папський трон - Йозеф Ратцінґер) народився 16 квітня 1927 р. у селищі Маркель ам Інн у Баварії, у родині поліцейського. У дворічному віці його родина переїхала на австрійську границю, а в 1932 р. - в альпійське містечко Аушау. Батько Йозефа Ратцінґера, що негативно відносився до націонал-соціалізму, віддав сина в класичну гімназію в Траунштайне в 1937 р.. Є відо¬мості про те, що Йозеф якийсь час був членом юнацької організації «гітлер-юґент».

У 1941 році в цю організацію вступив його брат, а Йозеф, що учився в семінарії, був змушений вчинити аналогічно. Сам він раніше розповідав, що незабаром перестав відвідувати збори цієї організації, хоча це рішення далося йому непросто: він був позбавлений значних пільг при оплаті свого навчання.

У 1939 р. майбутній кардинал стає учнем малої семінарії, почавши, тим самим, церковну кар'єру. Під час війни юний Йозеф був членом молодіжних частин протиповітряної оборони, одночасно відвідуючи заняття в Максиміліанс-гімназії в Мюнхені. Досягнувши призовного віку в 1944 році, він був призваний в Австрійський легіон. Про цей час сам Ратцінґер говорив з відразою як про «ідеологічну муштру». У листопаді 1944 року він був призваний до піхоти і направлений на навчання, однак через проблеми зі здоров'ям новобранець майже не брав участі у заняттях.

У 1945 році, дезертирувавши з вермахту при наближенні армії союзників, майбутній кардинал повертається додому в Траунштайн. Коли американські війська звільнили його рідне село, їхній штаб розташувався в будинку Ратцінґерів. Йозефа заарештували, як німецького солдата і помістили в табір для військовополонених. Але вже в червні 1945 Ратцінґер повертається додому, а в листопаді знову повертається в семінарію. У 1947 році Ратцінґер поступає в Георгіанум - Богословський інститут при Мюнхенському університеті. 29 червня, у день святих апостолів Петра та Павла, 1951 р. Йозеф Ратцінґер і його брат Георг були висвячені на священиків кардиналом Фаульхабером у Фрайзінгу.

У 1953 р. Ратцінґер захищає дисертацію по богослов'ю в Мюнхенському університеті. Тема його роботи - «Народ і Дім Божий у еклезіології св. Августина». Докторську дисертацію він присвячує вже богослов'ю історії у святого Бонавентури.

1972 року на противагу антиклерикальним журналам і газетам, що заполонили Європу, Йозеф Ратцінґер, Анрі де Любак, Г.У. фон Балтазар заснували теологічний журнал Communio, «Коммуніо» (Сопричастя), який присвячений питанням богослов'я і культури і досі є одним з найбільш популярних католицьких видань світу.

24 березня 1977 р. Ратцінґер був призначений архієпископом Мюнхен¬ським і Фрайзінґським, незважаючи на своє небажання. 27 червня того ж року Папа Павло VІ іменує його кардиналом. У 1980 р. Папа Іван Павло ІІ призначає кардинала Ратцінґера главою спеціальної Ради у справах мирян, а потім пропонує йому посаду глави Конгрегації по католицькому походженню. Це призначення вимагало залишення Мюнхенської кафедри і переїзду у Ватикан. Спочатку Ратцінґер відхиляє пропозицію Папи, але 25 листопада 1981 р. він приймає рішення стати префектом Конгрегації зі справах віровчення - ідеологічне відомство Ватикану, що успадкувало від Священної інквізиції деякі функції і задачі по захисту церковної доктрини. Тоді ж він відмовляється від пастирських обов'язків у Німеччині і переїжджає у Ватикан. Тут він стає постійним учасником єпископських Синодів, а в 1993 р. приймає титул єпископа римського передмістя Веллетри-Сенії.

У 2000 р. Ратцінґер стає деканом Колегії кардиналів, і отримав титул «Епископ Остії і Веллетри-Сенії».

Йозефу Ратцінґеру належать численні роботи, такі як «Кінець часу?», «Істина і віротерпимість», «Бог поруч з нами», «Покликаний до причастя», «Бог і світ» та інші. У богословських дискусіях кардинал Ратцінгер займає консервативні позиції, він виступав головним радником по богословських питаннях Папи Івана Павла ІІ. Кардинал Ратцінґер є членом комісії «Екклезія Деї» і фактично головним богословом у Ватикані. Його погляди стосовно ряду питань стали офіційною позицією Ватикану. Так, наприклад, він виступив у захист цінності життя і неприпустимості абортів, висловлювався по ряду інших богословських питань.

У 1986 році він суворо засудив гомосексуалізм і одностатеві шлюби. У 2004 році він засудив «радикальний фемінізм» як ідеологію, що підриває основи родини і дані Богом відносини між чоловіком і жінкою. Ратцінґер різко виступає проти розлучень, одностатевих шлюбів, клонування…

Ратцінґера також називають «войтиланом», тобто послідовником справ Папи Кароля Войтили - Івана Павла ІІ. Їхні погляди на теологію й етику мало чим відрізняються.

Йозеф Ратцінґер не володіє харизмою Івана Павла ІІ. Але його розум, логіка, широта поглядів підкріплені істинно німецькою завзятістю, працездатністю, пунктуальністю і педантизмом. Через свої тверді погляди і непримиренну позицію стосовно ліберальної частини Католицької церкви Ратцінґер одержав серед німецьких католиків прізвисько Panzerkardіnal (кардинал-броненосець).

Обрання Йозефа Ратцінґера Папою - послідовність курсу Католицької церкви. Обрання новим Папою Римським німецького кардинала Йозефа Ратцінґера означає, що католицькі ієрархи висловилися за продовження курсу, що проводив Папа Іван Павло ІІ.

На думку коментаторів, новий Папа підтвердить вірність традиційним позиціям церкви в таких питаннях, як сімейна мораль і біологічна етика. При ньому Церква буде як і раніше рішуче висловлюватися проти евтаназії, проти клонування людини, засуджувати сексуальні відносини поза шлюбом і гомосексуалізм. Йозеф Ратцінґер відомий як супротивник радикальних реформ усередині Церкви, наприклад, він виступає проти скасування целібату - обітниці безшлюбності для католицьких священиків.

У той же час новий Папа, як очікується, буде продовжувати курс попереднього понтифіка на діалог католицизму з іншими релігійними конфесіями, а також проти рішення міжнародних проблем за допомогою зброї. Всі вірники звернули увагу на проповідь, кардинала Йозефа Ратцінґера цього року в Велику П'ятницю. У ній майбутній Папа вимовив різкі слова про те, що в наші дні Католицька церква знаходиться в стані моральної кризи, що сучасним людям не вистачає віри в Бога. До тієї ж теми Йозеф Ратцінґер повернувся у своїй проповіді напередодні початку конклаву 18 квітня 2005 року. У ній він засудив філософію релятивізму, що поширилася в сучасному світі ( - це уявлення про те, що всі моральні і релігійні норми відносні).

Йозеф Ратцінґер - інтелектуал і богослов, знає 10 мов і має 8 докторських ступенів з теології та філософії, і при цьому переконаний консерватор.

Хоча за віком є кардинали старші за його, він перебував у кардинальському сані довше за всіх (з 1977 року).

Він брав участь у Другому Ватиканському соборі, який реформував Католицьку церкву, але не схвалює деяких його реформ. Кілька років тому американські єпископи схвалили новий переклад Святого Писання, в якому багато термінів чоловічого роду були замінені на поняття середнього роду (щоб не дискримінувати жінок). Кардинал Ратцінґер домігся заборони «ревізіо¬ністського» перекладу.

Тим часом в Німеччині нещодавно вийшла друком книжка самого Йозефа Ратцінґера, де уродженець Баварії розповів про своє бачення майбутнього католицизму.