Празник Го - 19 січня

 "Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб хреститися від нього"
(Матей З, 13)

Св. Церква перед празником Господнього Богоявління у своїх богослужіннях взиває своїх вірних: "Вефлеєм оставивши, преславне чудо, скоро спішімо до Йордану душею теплою і там побачимо страшне таїнство" (Світилен утрені з 3-го січня). Це страшне таїнство — це таїнство Господнього Богоявління, це Хрещення Господа нашого Ісуса Христа в ріці Йордані. В цьому таїнстві Ісус Христос об'являє себе, як Месію і Спасителя. Про нього як Месію свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: "Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання" (Мар. 1, 11); свідчить Святий Дух, що у виді голуба сходить на Нього; свідчить і св. Іван Хреститель вказуючи на Нього: "Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає" (їв. 1, 29).

Празник Господнього Богоявління належить до найдавніших і найбільших празників нашого церковного року. На осібну увагу заслуговує його назва, його історія та об'явлення таїнства Пресвятої Трійці. Празник Господнього Богоявління у перших віках християнства уважався збірним празником, бо лучив у собі більше подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його Божество, а саме, його Різдво, поклін мудреців, хрещення. чудо в Кані Галилейській і чудесне розмноження хліба. Тому й нашу назву "Богоявління" треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.

У давнину на празник Богоявління відбувалося урочисте хрещення оглашенних, яке називалось також світлом або просвітленням, а оглашенні звалися просвічені. Звідси і празник Богоявління звався просвітленням, празником світел і святими світлами, бо Ісус прийшов, щоб усіх просвітити. "Народ, який сидів у темноті — читаємо у св. Євангелії — побачив велике світло. Тим, що сиділи в країні й тіні смерті, — зійшло їм світло" (Мат. 4, 16). Деякі автори є тієї думки, що цей празник ще й тому звався празником світел, бо в часі хрещення оглашенних, Божий храм освітлювався великою кількістю свічок, які були символом світла пізнання правдивого Бога.

Св. Григорій Богослов (†389) у своїй проповіді на Богоявління дає таку назву: Слово на святі світла явлень Господніх. Він так її починає: "Знову мій Ісус і знову таїнство... (себто знову новий празник після Христового Різдва), таїнство божественне, що звіщає нам небесну світлість! Бо святий день світел, що його ми дочекалися і удостоїлися празнувати, має за початок Хрещення мого Христа "справжнє світло, що просвічує кожну людину, що приходить на світ" (Іван 1, 9). А в наступній проповіді про святе Хрещення він детальніше пояснює, що розуміє під просвітленням. "Вчора ми празнували — каже він — пресвітлий день світел... а сьогодні говоритимемо про хрещення і його благодійний вплив на нас... Просвітлення це підмога у нашій немочі, відкинення тіла, прямування за Духом, приставання зі Словом, потоплення гріха, причастя світла, розсіяння темноти. Просвітлення – це колісниця, що підносить до Бога, спільна дорога з Христом, скріплення віри, вдосконалення пізнання, ключ царства небесного, переміна життя, скинення неволі, розв'язання кайдан, переміна єства. Просвіщення, — чи маю ще більше перераховувати? — це найкращий і найвеличніший з Божих дарів... Та цей дар, як і його Податель Христос, зветься багатьма різними іменами... Ім’я його звемо даром, благодаттю, хрещенням, помазанням, просвітленням, одіжжю нетління, купіллю відродження, печаттю і всім, що для нас гідне почесті".

Західна Церква в давнину звала Господнє Богоявління днем появи або появ і в його святкуванні звеличувала такі . події: появу зірки, поклін мудреців, хрещення Ісуса та чудо в Кані Галилейській. Св. Августин (†430) у своїй проповіді на Богоявління каже: "Сьогодні ми святкуємо таїнство Богоявління у світі. Сьогодні Бог і на небі у зірці дав вістуна про своє Різдво, і хрещенням у Йордані освятив води для обнови людського роду, і в Кані Галилейській на весіллю перемінив воду у вино, і п'ятьма хлібами наситив п'ять тисяч людей".

ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА

Празник Господнього Богоявління крім празника Паски і Зішестя св. Духа належить у Східній Церкві до найстарших празників. його почали святкувати при кінці II або з початком III ст.. Про нього згадує у своїх творах св. Климент Олександрійський († 215). Апостольські Постанови, твір з IV століття, про цей празник кажуть: "Нехай празнують празник Богоявління, бо того дня явилося Христове Божество, про яке свідчить Отець при хрещенні і св. Дух у виді голубині, вказуючи на Христа". Про подію Богоявління у III столітті говорять при богослужіннях св. Іпполит Римський (†235) і св. Григорій, Неокесарійський Чудотворець (†270), а в IV ст. в дні цього празника мають прегарні духовні науки св. Григорій Богослов, св. Іван Золотоуст, св. Григорій Ніський, св. Августин та інші Отці Церкви.

У Східній Церкві цей празник належить до 12 великих празників. В Постановах Апостольських сказано про Богоявління: "Хай буде у вас у великій пошані день, в якому Господь явив нам Божество". Він має 4 дні перед - і 8 днів після празденства. Службу празника уложили Анатолій Константинопольський (V ст.), Софрон Єрусалимський (VII ст.), Косма Маюмський, Іван Дамаскин і Герман Константинопольський (VIII ст.) та Йосиф Студит (IX ст.).

ПРАЗНИК БОГОЯВЛІННЯ І ТАЇНСТВО СВ. ТРІЙЦІ

Празник Господнього Хрещення ставить нам перед очі одну з найбільших і найглибших правд нашої св. віри — таїнство Пресвятої Трійці. При Христовім Хрещенні ясно об'явилася Пресвята Трійця, яка посвідчила про його Божество. На третьому часі в Надвечір’я празника читаємо: "Трійця, Бог наш, себе сьогодні нероздільно явила, бо Отець об'явленим свідоцтвом заявив споріднення, Дух же голубиним видом зійшов із небес, Син свою пречисту голову приклонив Предтечі і хрестившись, визволив людей із неволі, бо Він чоловіколюбець". На стиховні литії празника співаємо: "На Йорданській ріці Іван бачачи Тебе, як ішов Ти до нього, говорив: "Христе Боже, чому Ти до слуги прийшов, не маючи скверни, Господи? В чиє ім'я Тебе хрещу, Чи Отця?, але його Ти носиш у собі: чи Сина?, але Ти сам воплотився; чи Духа Святого?, і цього Ти знаєш устами давати вірним. Ти, що явився, Боже наш, помилуй нас".

Наш слов'янський Пролог у дні 6-го січня подає глибоке Слово на Хрещення Ісуса Христа св. Прокла, патріарха царгородського. Віру св. Церкви у Христове Божество він вкладає в уста св. Івана Хрестителя: "Як осмілюся простягнути свою руку на голову Того, що все удержує? Як осмілюся діткнутися Того, що перед Ним тремтять ангельські хори? Як осмілюся приступити до Того, що до Нього не сміють серафими наблизитися? І тому з острахом кличуть: свят, свят, свят. Справді повне небо слави Твоєї і земля чудес Твоїх. Як осмілюся приступити до Неприступного, перед яким дрижать херувими і всі воїни небесних сил? Як осмілюся христити Творця природи? Як осмілюся христити Того, що перед Ним небо жахається?... Як осмілюся христити Того, що Його породила Чиста Діва Марія і після Різдва залишилась дівою?... І скажу: Ти Господи, Господь, а я раб. Ти Творець, а я творіння. Ти Сонце, а я зоря. Ти Пастир, а я вівця. Ти Цар, а я воїн. Ти світло, а я світильник. Ти Архієрей, а я земний... Я смертний, а Ти безсмертний... І діткнувся Іван пречистого верху Господнього, христив одного із Св. Трійці. І зараз побачив створене небо і Духа Святого, що сходив і йшов на Нього".

Св. Григорій Богослов у проповіді на святі світла Господніх явлінь так описує таїнство Пресвятої Трійці: "Бог ділиться, так би сказати, нероздільно, і лучиться розділено, тому що Божество є єдине в Трьох і одне є Три, в котрих Божество, або, точніше кажучи, котрі є Божеством... Отець є Отець і безначальний, тому що не має початку ні від кого. Син є Син, і не є безначальний, тому що від Отця. Але коли початок будеш розуміти щодо часу, то і Син є безначальний, тому що Творець часу не під часом. Дух є справді Дух Святий, що виникає від Отця, але не як Син, тому що виникає не через родження, але через походження".

Св. Іван Золотоуст заохочуючи нас до віри в Пресвяту Трійцю, каже: "Наша віра — трон душі, основа життя, безсмертний корінь. Животворний корінь віри — Отець, нев'януча гілка — Син, безсмертний плід — Дух Святий, — Трійця єдиносущна, невимовна, незбагненна, нероздільна за схожістю, достойністю, дією, Божеством і величчям; роздільна ж — за Особами та іменами, але Єдина по суті і силах. Трійця існує споконвіку, не від початку одержала буття, Вона — вічна, безсмертна та нескінчена".

Кожного дня наша св. Церква на початку утрені віддає Пресвятій Трійці величне славослов'я співом: "Слава святій Єдиносущній, Животворчій і Нероздільній Трійці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків".

Від найдавніших часів Східна Церква уважає освячену йорданську воду за велику святість та приписує її чудодійну силу у справах душі й тіла. Св. Іван Золотоуст у проповіді на празник Богоявління каже: "В цей празник в опівночі всі зачерпнувши води, приносять її додому і хоронять увесь рік... І діється дивне явище: та вода у своїй істоті не псується від довготи часу, але зачерпнена сьогодні, вона через цілий рік, а часто і два і три роки остає незіпсована і свіжа. І по такім довгім часі вона така, як і вода щойно взята з джерела". Грецька Церква для йорданської води має назву: велика "агіязма", це є велика святість.

У давнину був у Церкві звичай, що тим, що задля якоїсь провини не могли бути допущені до св. Причастя, давали пити йорданську воду. Наш народ ставився до йорданської води з такого великою набожністю, що аж до її освячення зберігав строгий піст і приймав її натще наче св. Причастя. Наші вірні йорданською водою кропили всі свої будинки й ціле обійстя, щоб відігнати від свого господарства всяку нечисту силу. І сьогодні поза рідною землею вони радо вітають у своїх домах священика, що щорічно благословить і освячує їх і їхні доми йорданською водою.

Віру нашої Східної Церкви в силу і благословення йорданської води найкраще віддзеркалює зміст молитов та обрядів Великого Водосвяття. У тих молитвах багато разів призиваємо св. Духа, щоб Він зійшов, очистив і освятив воду та надав їй лікувальну силу в користь душі й тіла. 

Прегарні своїм глибоким змістом молитви Йорданського Водосвяття величають Пресвяту Трійцю і просять св. Духа, щоб зійшов і сам освятив воду. Тут підкреслюється значення, сила та святість Йорданського Водосвяття. Ось дещо з тих молитов: "Днесь йорданські води перетворюються на цілющі Господнім пришестям... Днесь людські гріхи йорданськими водами обмиваються. Днесь рай відкривається людям і сонце правди осяюється нам... Днесь ми ізбавилися від давнього ридання і як новий Ізраїль спаслися. Днесь ми від тьми визволилися і світлом богорозуміння озорюємося... Днесь світлом просвічується все сотворіння... Сам, отже, чоловіколюбче Царю, прийди і нині нашестям Святого Твого Духа, і освяти воду оцю. І дай її благодать ізбавління, благословення Йорданове, сотвори її джерелом нетління, даром освячення, відпущенням гріхів, зціленням недуг, погубною для демонів, для супротивних сил неприступною, ангельської сили сповненою, щоб усі, що черпають і причащаються, мали її на освячення душ і тілес, на зцілення від терпінь, на освячення домів, і на всякий особливий пожиток... І подай усім, що доторкаються до неї і причащаються, і помазуються нею, освячення, здоров’я, очищення і благословення".

Богоявління Господа нашого Ісуса Христа

Ріка Йордан (Ізраїль)

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 1, Січень 2004, Стаття № 2