Різдвяне Архієрейське послання на 2004 рік, Владики Мілана Шашіка

 Дорогі браття і сестри во Христі!

Знову входимо до святкування радісного свята Різдва Христового. Пригадуємо собі події пов'язані з ним та задумуємося над величчю Божих вчинків. "Бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей" (Тит 2,11). Христос, Божий Син приходить на землю — народжується у Віфлеємі. Ця подія для нас християн не може залишитися лише якимось історичним фактом, що не має нічого спільного з нашим життям. Так само не може перетворитись на просте фольклорне святкування, але подібно до того, як співаємо в тропарі Різдва - Рождество твоє Христе Боже наш, возія мірови світ разума - мусить статися для нас тим великим - світлом, що показує нам шлях у сьогоденні.

В теперішньому часі, коли багато разів стаємось жертвами ситуацій, спричинених попередніми подіями в нашому суспільному житті, коли стаємось іграшкою політики, відчуваючи на собі ці наслідки... Зі страхом дивимося до майбутнього і питаємо себе: чи буде наше життя, як ми собі його плануємо, за таких умов можливе? Переповнені боязні і недовір'я до нього та його розвитку запитуємося знову й знову, чи зможемо ми стосовно нинішньої ситуації реалізувати наше майбутнє? ...

Подібно до такої самої смутної ситуації відважилось вступити Боже Слово, щоб статися тією найнижчою людиною, членом збіднілої родини, громадянином пригніченої землі. Народжується в бідноті, в хліві, тому що для Марії та Йосифа "не було місця в заїзді" (Лк 2,8), і апостол Павло може в піднесені убогості сказати: "Бувши багатий, задля вас став бідним...'" (2 Кор 8,9).

Про цей важливий момент Христового народження мусимо завжди пам'ятати! Щорічне святкування Різдва повинно статися вдосконаленням розуміння цієї великої таємниці. З євангелічної розповіді про Христове народження можемо виділити декілька речей, які є головними носіями різдвяного послання. Це насамперед — дитина, родина, убогість.

Уважно задумуючись над цими моментами Христового народження, здається нам, що вони несумісні з нашим сьогоденням. Бо будувати родину, створювати в ній місце для дитини, при цьому високо оцінювати та приймати свою убогість стало для нас тяжким та пригнічуючим тягарем.

Діється це передусім через те, що всі свої проблеми бачимо в покривленому дзеркалі наших невдач, наших злиднів... Але не в бідноті (убогості) є наша головна проблема! Не подолання її визволить нас та приведе до досконалого щастя! Маючи перед очима лише свої турботи, які дедалі більше живляться перегонами за якимись швидким їх подоланням, втрачаємо з очей один одного. Той другий біля нас, наш ближній, перетворюється лише на знаряддя для досягнення наших цілей.

А це насамперед стосується подружжя, сім'ї, родини. Бо коли двоє людей в подружжі перестають бачити один в одному велич особи, яка є образом самого Бога в нас, а бачать один в одному тільки річ, в такому подружжі ніколи не створиться місце для дитини, ніколи не буде очікуватись на неї. Таке подружжя не перетвориться в правдиву родину, яка є основою не тільки державного суспільства, але також і церковної спільноти, бо ж родина — це передусім домашня церква, як це багато разів у своїх посланнях повторює теперішній Римський Архієрей Іван Павло II. Через те на першому місці мусить бути для нас священнослужителів і для всіх вірників, які усвідомлюють собі важливість даної ситуації, відтворення у молодих людей величі та важливості подружжя та його розвинення до правдивої родини.

Все починається, ще від того моменту, коли молоді люди приходять, щоб попросити благословення від Церкви для їхнього майбутнього подружжя. З цієї хвилини душпастирі зобов'язані турбуватись про те, щоб відповідно підготували їх до подружнього життя. Особливо через особисте повчання наречених перед подружжям, яке б готувало їх до нового стану (пор. ККСЦ Кан. 783, § 1), допомагало б їм певнішими кроками робити свій шлях в подружньому та родинному житті. Тому е неможливим, щоб приготування до такої важливої справи сходилось лише до запису в церковній метриці. Для того, щоб з нього могли черпатися повноцінні плоди, мусить тривати хоча б два місяці перед вінчанням. Цей час мусить використовуватись для важливого діалогу, де б посилювався не лише зв’язок між молодими людьми, але і їхня прив'язаність та любов до нашої Матері Церкви.

На цьому не може закінчитись допомога священнослужителів для молодих вірників. І після вінчання вони повинні її надавати супругам, щоб ті вірно зберігали і шанували подружній союз, проводячи так щораз досконаліше життя в сім'ї. З глибоким проповідуванням Божого Слова вони повинні стати досконалим прикладом його втілення до нашого сьогодення, де б повністю відкривалася велич особи в них самих та спільно з тим могли знайти цю велич в ближній людині.

Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: сьогодні вам народився у місті Давидовім Спаситель - Христос Господь (Лк 2,10-11). Ці слова ангела бідним пастирям ізраїльської землі належать так само і нам. І ми покликані до великої радості - для нас народжується Христос Спаситель, який "рятує від усік скорбот "(Пс 34,18). Бо ж Він "близький до тих, у кого розбите серце, та тих, які прибиті духом, Він спасає" (Пс 34,19).

Дорогі браття і сестри! Все, що було сказано про празник Різдва Христового - є осягнуте в так часто повторюваних словах при різдвяній літургії: Слава во вишніх Богу і на землі мир во человіці благоволеніє - Слава на висотах Богу, і на землі мир, людям благовоління (Лк 2,14). Чим більше будемо в нашому житті прославляти Бога, тим більше Він сам буде з нами. Буде для нас тим правдивим миром (щастям), який так усі дуже потребуємо.

В цьому дусі вас усіх з цілого серця вітаю та вимолюю вам миру та всього найкращого до Нового року 2004 та Різдвяних свят.

З архієрейським благословенням
Ваш єпископ Мілан
Апостольський Адміністратор Мукачівської єпархії
Христос рождається! Славіте Єго!

Мілан ШАШІК
Апостольський Адміністратор Мукачівської єпархії

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 1, Січень 2004, Стаття № 1