Випуск №6, СТАТТЯ №2

Празник Святої П’ятидесятниці - (Зелені Свята) - Зішестя Святого Духа

"Ми бачили світло істинне, ми прийняли Духа Небесного, ми знайшли віру істинну, нероздільній Тройці поклоняємося. Бо Вона спасла нас"
 (Стиховня вечірні П’ятидесятниці)

Світлий празник Пасхи завершується не менш світлим і великим празником Святої П’ятидесятниці. Після Христового Різдва і Воскресіння цей празник належить до найбільших празників нашого церковного року. Зішестя Святого Духа це — наче вінець і печать у здійсненні спасіння людського роду, через Сина Божого - Ісуса Христа. В дні святої П’ятидесятниці сам Святий Дух помазує апостолів на проповідників Христового Євангелія. В дні Зішестя Святого Духа народжується Христова Церква. Святий Дух її провадить, просвічує, освячує і зберігає на дорозі правди.

Празник Святої П’ятидесятниці заслуговує на особливу увагу з огляду на свою історію, свої богослужіння та своє значення.

Старозавітна П’ятидесятниця

Жидівський народ у давнину щорічно святкував три великі празники: празник Пасхи, празник П’ятидесятниці і празник Кучок. В книзі Виходу (Старого Завіту) сказано: "Тричі на рік святкуватимете празники на мою честь. Ти пильнуватимеш свята опрісноків... Ти пильнуватимеш також свята жнив, перших плодів праці твоєї, того, що сієш у полі, і свята зборів, під кінець року, коли збиратимеш з поля працю твою" (23, 14-16).

Свою назву празник отримав від того, що це був 50-тий день після празника Пасхи, а також 50-тий день від початку жнив. Первісно П’ятидесятниця - це було свято жнив і подяки. Того дня за приписом закону приходили до Єрусалиму великі маси жидів зі всюди, навіть з далеких країв, щоб подякувати Богові за земні плоди та принести з них у храмі свою жертву. В пізніших часах до празника П’ятидесятниці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на Горі Сінай 50-го дня після виходу з Єгипту.

Християнська П’ятидесятниця

Апостоли й перші християни як празник Пасхи, так і празник П’ятидесятниці перейняли від Старого Заповіту й задержали його назву, бо і для них це був 50-ий день після Пасхи, але надали йому цілком іншого змісту і значення. Головний мотив святкування П’ятидесятниці для новозавітної Церкви це подія приходу Святого Духа на апостолів. Звідси цей празник має ще назви, День Зішестя Святого Духа або День Святої Трійці.

Зішестя Святого Духа для первісної християнської Церкви була така радісна, урочиста й важлива подія, що цей празник поставила на рівні з празником Пасхи і Христового Різдва. Святкування цього празника, подібно як і празника Пасхи, з часом продовжується на цілий тиждень, який також набуває привілей загальниці [Дозвіл Церкви на протязі цілого тижня вживати м’ясні та молочні продукти]. В третьому віці Цей празник стає загально знаним. Службу в його честь склали у VIII-му столітті св. Іван Дамаскин і св. Косма Маюмський.

Зміст богослужінь цього дня повний радості і прослави Святого Духа і Святої Трійці. "Прийдіть, люди, — співаємо на стихирах вечірні празника — три особовому Божеству поклонімося, Синові в Отці зі Святим Духом. Отець бо предвічно зродив Сина спів-вічного і спів-престольного, і Святий Дух був в Отці зі Сином прославлений, — єдина сила, єдине єство, єдине Божество, йому поклоняючись всі, кличемо: Святий Боже, що все зробив Сином при співдіянні Святого Духа; Святий Кріпкий, що ним ми Отця пізнали і св. Дух прийшов на світ; Святий Безсмертний, утішителю Душе, що від Отця ісходиш і в Сині почиваєш, Тройце Свята, слава Тобі. (На хвалебних стихирах утрені славимо Святого Духа: "Дух Святий завжди був, е і буде. Він без початку і без кінця, рівносущний Отцю і Синові. Він життя й оживляє, Він світло й податель світла, Він предобрий і е джерелом добра...)

З Богослужіння П’ятидесятниці прийшла до наших щоденних молитов, нам добре відома, молитва до Святого Духа: "Царю небесний ..." Ця молитва починає кожне наше богослужіння.

Старозавітна Церква мала звичай у дні П’ятидесятниці підлогу своїх Храмів вкривати свіжою травою, а хати і храми замаювати гілками дерев і квітами на знак того, що в тому часі, коли був даний Божий Закон, вся природа красувалася в зелені та квітах. Треба погодитися, що й апостоли, зберігали цей звичай, і свою горницю замаїли зеленню і квітами. Цей звичай перейшов і до новозавітної Церкви. Звідси ще одна назва П’ятидесятниці: Зелені Свята. Квіти й зелень дерев є ознакою життя і тому стали вони символом життєдайного Святого Духа. Як природа на весні оновляється зеленню і квітами, так і свята Церква і її християни оновляються силою Святого Духа.

В понеділок після празника П’ятидесятниці святкує наша Церква празник Святого Духа. А це тому, бо Східна Церква з давніх-давен має звичай, наступного дня після великого празника віддавати честь Пресвятій Трійці. День святої П’ятидесятниці святкує саму подію Зішестя Святого Духа на апостолів, а понеділок призначений для віддавання честі Святому Духу, як третій Божій Особі. Про це Синаксар понеділка каже так : "В цей день, в понеділок П’ятидесятниці, святкуємо того всесвятого й животворного і всесильного Духа, єдиного з Трійці Бога, єдино-гідного, єдиносущного і єдино-славного Отцю і Синові...

Наші Синоди, Замойський і Львівський, вичислюючи наші празники, називають цей день празником Святої Трійці. Устав о. Дольницького називає цей день тільки понеділком Святого Духа та каже, що в понеділок береться уся Служба празника (це є Зішестя Святого Духа) а "на Літургії ще і служба Святої Трійці, після вподобання". Він зауважує, що цієї Служби не мають ані грецькі, ані слов'янські устави крім наших служебників, і її треба брати, згідно уставу, в храмах Святої Тройці. Латинська Церква від середньовіччя святкує празник Святої Трійці восьмого дня після Зішесті Святого Духа, це є в нашу неділю Всіх Святих. Князь Максиміліян у своїх "Викладах про Східні Літургії" каже, що "українці-католики (русини), наслідуючи римську Церкву, святкують свято Св. Трійці в понеділок П’ятидесятниці". Насправді, сам день П’ятидесятниці є властивим празником Св. Трійці, як це видно і з назви і зі змісту богослужінь того дня.

На особливу увагу заслуговує вечірня понеділка, яка звичайно правиться не в неділю вечором, але зразу після св. Літургії близько полудня у той самий день П’ятидесятниці. З’єднання Вечірні з Літургією по Церковному уставу є для того, щоб усі присутні на Літургії могли взяти участь у коліноприклонних молитвах. Ця вечірня відзначається тим, що крім інших молитов має три довші (покутного змісту) молитви, які склав св. Василій Великий († 379). Візантійський каноніст Матей Властар (XIV століття) у своєму Номоканоні свідчить про те, що св. Василій Великий мав також поручити, щоб ті молитви промовляти на колінах, виявляючи цим велику пошану до Святого Духа.

Значення Зішестя Святого Духа

Подія Зішестя Святого Духа мала дуже велике значення для апостолів і перших християн і для цілої Христової Церкви. Св. Іван Золотоустий у проповіді на празник П’ятидесятниці каже: "Преласкавий Бог сьогодні наділив нас великими дарами, які важко вимовити словами. Тому усі разом радіймо і радістю, славімо нашого Бога. Святий Дух нас звільнив з неволі та покликав до свободи. З цього джерела випливають пророцтва, ласки зцілення і все інше від нього." На стихирах великої вечірні П’ятидесятниці читаємо: "Все подає Святий Дух. Він виливає пророцтва, вдосконалює священиків, неуків навчив мудрості, рибаків зробив богословами, об'єднує всю громаду церковну. Утішителю, єдиносущний і спів-престольний Отцю і Синові, слава Тобі."

"Через Святого Духа — каже св. Василій Великий — здійснюється повернення до раю, піднесення до небесного царства, повернення синівства. Через Нього можемо Бога звати Отцем, можемо стати учасниками ласки Ісуса Христа, зватися дітьми світла, брати участь у вічній прославі...".

Святий Дух дарував апостолам дар мови, дар розуміння Св. Писання і дар мужності у проповідуванні і визнанні святої віри. "В день П’ятидесятниці — каже 2-ий Ватиканський Собор — зійшов св. Дух на учнів, щоб перебувати з ними навіки. Церква Нового Заповіту стала прообразом об'єднання всіх народів у вселенськості віри, яка промовляє всіма мовами..."

Дари Святого Духа дійсно великі й щедрі. Про них св. апостол Павло каже: "Плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість і стриманість" (Гал. 5, 22-23). Св. Дух зійшов й на нас у святій Тайні Миропомазання зі своїми дарами й помазав нас на Христових воїнів, а наше тіло зробив своїм храмом. Цю велику правду, нагадує нам св. апостол Павло, й застерігає нас, щоб ми пам’ятали : (Хіба ж не знаете, що ваше тіло - це храм Святого Духа, який живе у вас? Його ж маете від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!) (І Кор. 6, 19-20).

Зішестя Святого Духа на Апостолів





АКЦІЯ!


Вам подобається образок ???

Ви можете замовити його через Інтернет!


50 коп.


Промінь Любові № 6, Червень 2004, Стаття № 2

Надрукувати цей текст?




Новости ХМАО, городов округа,
Hosted by uCoz