Випуск №8, СТАТТЯ №7, 2005

Основи Християнства - Святі Тайни

Святі Тайни

У день Зелених Свят, Святий Дух позначив свій прихід видимим і відчутним знаком; вогненні язики символізували внутрішнє просвітлення і дар розуміння різних мов, шум вітру означав силу, яку отримали Апостоли. Подібним способом організував Спаситель розподіл милостей і нам, а саме через знак видимий і відчутний. Під час розподілу милостей Він дав настанову використовувати такі слова і дії, які яскраво унаочнюють цей розподіл милостей. Наприклад, очищення від первородного гріха здійснюється за допомогою води (вода змиває бруд) і слів, які підкреслюють силу Пресвятої Трійці. Небесна пожива, котра дає життя душі, виступає у вигляді хліба і вина (хліб і вино підтримують життя людини) і так далі.

Святими Тайнами називаємо встановлені Ісусом Христом видимі і відчутні сигнали (знаки), котрі обдаровують нас ласкою Святого Духа.

Отже, в кожній святій Тайні розрізняємо якийсь предмет і дію, яку над цим предметом виконуємо, слова, котрі супроводжують дії і, врешті, вплив ласки. — Знаки святих Тайн не лише представляють ласку, вони є її носіями; адже, це знаки діючі.. Якщо когось дивує, що через воду, оливу і тому подібне, душа повинна отримати ласки, той нехай пригадає собі, що й знання (розум) доходить до духовного пізнання через око, вухо і так далі, тобто, через органи чуття.

Знаки святих Тайн можна порівняти з людськістю Ісуса Христа, а уділювані ласки – з Божеством Спасителя, що приховується в Його людськості. Слово «Тайна» означає щось таємне, скрите, таємниче, бо в перші століття християнства старанно приховувалися святі речі від поганів.

Ісус Христос запровадив під час уділення святих Тайн певні знаки (котрі мають визначену суть), щоб вони унаочнювали уділювані ласки і полегшували людині їх пізнання та запевняли її в їх отриманні.

Вода, котра змиває бруд і гасить вогонь, яскраво унаочнює під час Хрещення очищення нашої душі і гасить небезпечний для нас пекельний вогонь. Під час Миропомазання використовується олива, котра унаочнює просвітлення і зміцнення нашої душі через Святого Духа (олія живить і зміцнює наше тіло). Отже, через знаки, які сприймаємо органами чуття, людина легко пізнає відповідне дійство святих Тайни. Сам Ісус Христос майже завжди користувався під час уділення ласок і милосердя деякими особливими знаками, хоча абсолютно вистачало однієї Його думки чи слова. Прокажених оздоровлював, лише торкнувшись до них (Мат. 8, 3); двох сліпих зробив зрячими, доторкнувшись до їхніх очей (Мат. 9. 29); на Апостолів після Свого воскресіння дмухнув, промовивши: «Прийміть Духа Святого!» (Йоан 20, 22).

Ще в Старому Заповіті обдаровував Бог людей милосердям за допомогою різних знаків. Доказом цього є палиця Мойсея, мідний вуж, оздоровлення прокаженого Неємана через купання в Йордані і т. п. Запровадженням видимих знаків у святих Тайнах Ісус Христос намагався також упокорити людину. Людина, котра насмілилася колись рівнятися з Богом, утратила право на спасення, — віднайти його може тільки у важкій праці. Якщо б ми були чистими духами, то не потребували б жодних фізичних (тілесних) знаків для отримання духовних дарів; вони є необхідністю для нас тому, що ми складаємося з тіла і душі (св. Золот.). Саме тому, що душа і тіло спільно скоїли гріх, вони повинні також спільно від гріха очиститися (св. Амбр.). Якщо би ми здобували милості не за допомогою зовнішніх знаків, а внутрішнім бажанням, то ми ніколи не були б переконані в тому, досягли ласки чи ні; а так ми впевнені, що справді прийняли святу Тайну.

Окрім знаків, установлених Христом, Церква запровадила ще деякі обряди або церемонії, щоб тим самим ще краще унаочнити уділення ласки і посилити побожність обдаровуючого і приймаючого.

Різні глибоко продумані обряди є наче дзеркалом, в якому бачимо, що відбувається в даний момент у душі. . Обряди посилюють побожність обдаровуючого і приймаючого. Обряди — наче одяг святих Тайни. Коли земний правитель виступає у всій своїй величі в оточенні державних мужів, то ми відчуваємо до нього більшу повагу і шану, ніж коли зустрічаємося з ним особисто. Це ж стосується святих Тайн . Також обряди є своєрідною деякою підготовкою до прийняття власне святої Тайни; вони готують ріллю нашого серця, щоб добре насіння святої Тайни принесло рясні плоди. Обряди, встановлені Церквою, в разі необхідності, можна опустити.

Церковна книга з записаними в ній обрядами (церемоніями), котрою користуються під час уділення святих Тайн, називається «Требником».

Ісус Христос установив сім святих Тайн, а саме: Хрещення, Миропомазання, Євхаристію, Покаяння, Єлеопомазання, Священство і Подружжя.

Наука про сім святих Тайн така ж давня, як сама Церква. У Святому Письмі відсутня чітка згадка про встановлення сімох святих Тайн, а також не сказано, більше чи менше встановив їх Христос. У цьому питанні вирішальний голос має передання. Зауважимо, що якраз ті сім святих Тайн повністю відповідають потребам нашого духу, які схожі на потреби тіла. Життя нашої душі починається з Хрещення, зміцнюється через Миропомазання, доповнюється через Пресвяту Євхаристію; коли втрачаємо життя душі, відновлюємо його завдяки Покаянню або Єлеопомазанню. Священство і Подружжя передає це життя душі з покоління в покоління.

Завдяки сімом святим Тайнам отримуємо ласку Божу якраз у такі моменти нашого життя, коли найбільше їх потребуемо.

Отже, отримуємо ласку відразу після народження; у пору зрілості, коли потребуємо поживи для душі; коли втратимо приязнь Бога, у хвилини смерті і при виборі нового стану. Як серед моря є острови й пристані, де моряки можуть відпочити після важкої праці, так і в мандрівці цього життя маємо святі Тайни, за допомогою яких можемо час від часу підкріпитися та зміцніти (св. Золот.).

Три святі Тайни можемо прийняти лише раз у житті, а саме: Хрещення, Миропомазання і Священство тому що вони викарбовують на душі незнищимий знак.

Той незнищимий знак полягає в особливому освіченні і єднанні з Богом. Хто має цей знак, стає членом Божої родини в особливий спосіб.

Завдяки Хрещенню людина стає братом Христа, через Миропомазання — воїном Христа, через Священство — заступником Христа. Завдяки Хрещенню людина особливим способом з'єднується з Богом-Творцем (як дитя Бога), через Миропомазання — з Богом-Духом Святим (як воїн, озброєний дарами Святого Духа), через Священство — з Богом-Сином (як заступник Христа). Ті знаки лишаються в душі, навіть якщо людина скоїть смертний гріх, його (знак) неможливо стерти з душі. Це схоже на спорідненість по крові: син завжди залишиться сином, навіть якщо б став ворогом свого батька. Отже, ці три святі Тайни ніколи не приймаються вдруге, навіть у випадку, якщо би хтось зрікся своєї віри, а відтак знову навернувся до Католицької Церкви. Ці три святі Тайни лишаються викарбуваними на душі і в майбутньому житті. Для спасенних вони будуть вічною ознакою слави і шани, для засуджених стануть вічним соромом. Задля тих знаків будуть вибрані на небі вічно прославлені іншими блаженними, а засуджені будуть вічно відкинуті і катовані нечистими духами.

Дві святі Тайни, а саме: Хрещення і Покаяння, дають освячуючу ласку тим, хто її не має; інші п'ять примножують освячуючу ласку тим, котрі вже мають її. І це е головною метою святих Тайн.

Святі Тайни — це ліки для підтримки і збереження здоров'я нашої душі . Хрещення і Покаяння називаємо Тайнами мертвих (для духовно мертвих), бо вони встановлені для людей, котрі через первородний гріх або через скоєний смертний гріх є мертвими в душі. Інші святі Тайни називаємо Тайнами живих (для духовно живих), бо вони встановлені для тих, котрі знаходяться у стані ласки, отже, є живими в душі. Хрещення і Покаяння виганяють із душі темряву смерті, вносять у серце світло віри й надії, а також тепло Божої любові; інші святі Тайни пізніше збільшують це світло ласки. Буває також, що й Хрещення і Покаяння примножують освячуючу ласку. Коли, наприклад., хтось щиро прагне виправитися і жалкує за сподіяне, то може осягнути Святого Духа, а отже, і освячуючу ласку, ще перед Хрещенням або Сповіддю; або коли хтось сповідається, а не має на совісті жодного тяжкого гріха.

Окрім того, кожна Тайна має ще свою окрему мету і тому обдаровує ще особливою ласкою.

Хрещення обдаровує нас милістю (ласкою) жити за законами Євангелія; Миропомазання — мужньо визнавати віру; святе Причастя — зростати в духовному житті; Покаяння оберігає від скоєння гріха; Єлеопомазання приносить здоров'я, Священство і Подружжя обдаровують ласками, які потрібні цим станам. Такий великий і спасенний вплив мають на нашу душу святі Тайни, однак, люди так мало цінують їх! Чого тільки не робимо, щоб лише підтримати або відновити здоров'я тіла (вживаємо дорогі ліки, відпочиваємо і лікуємося в санаторіях і т. д.). Життя душі набагато важливіше для людини, ніж здоров'я тіла, однак люди не користуються ніякими засобами, щоб підтримати його, є легковажними і байдужими, не розуміють, що відповідатимуть за це у майбутньому.

Щоб дійсно досягти ласки, доросла людина повинна належним чином підготуватися до прийняття святих Тайн; до Хрещення і Сповіді — через щиру і рішучу зміну способу мислення і поведінки, а до прийняття інших святих Тайн — через очищення від усякого смертного гріха.

Доросла людина, приймаючи святу Тайну Хрещення або Покаяння без щирої зміни способу мислення, або також іншу святу Тайну в стані тяжкого гріха, скоює ще страшніший гріх — святотатство — і не здобуде милостей Святого Духа, доки не усуне перешкоди, котрі загороджують милості (ласці) дорогу.

У перші роки християнства Церква вимагала двохрічної підготовки до Хрещення, щоб іновірець, котрий навертався, мав час змінити спосіб життя і повністю виправитися. Св. Павло також закликає у своїх проповідях спочатку переглянути і змінити спосіб мислення, а вже потім прийняти Хрещення (Діян. Ап. 2, 38; 3, 19). Легковажно чинять ті, котрі сповідаються лише за звичаєм і зовсім не думають про щиру зміну способу життя. «Святі Тайни служать для спасіння тим, котрі як слід користають із них, і е згубою для тих, котрі зловживають ними» (св. Авг.). Винятком є лише Хрещення дітей. Чим більш достойно приймаємо святі Тайни, тим більше отримуємо ласок. Із святими речами треба обходитися свято.

Прийняття поживи душі — святих Тайн — можливе лиш тоді, коли приймаючий готовий до їх прийняття. Неохрещений, наприклад, не може прийняти іншої святої Тайни, окрім Хрещення; немовля не може прийняти Тайни Покаяння; здоровий не може отримати Єлеопомазання; жінка не може отримати Священства. Якщо уділити комусь святу Тайну проти його волі, то приймаючий не стає учасником ласок тієї святої Тайни. Церква ніколи не схвалювала світських володарів, котрі примушували підданих прийняти Хрещення. Церква завжди діє через навчання і настанови.

Навіть, якщо б був недостойним той, хто уділяє святу Тайну, однак приймаючий отримує через Тайну ласки Святого Духа

Сила святої Тайни полягає в заслугах Ісуса Христа, а не в особі того, хто уділяє святі Тайни. Недостойна поведінка священика не послаблює ласки святої Тайни (св. Золот.). Бог діє і через недостойних (св. Амбр.). Будівничий святих Тайн є лише знаряддям Ісуса Христа (І Кор. 4, 1). Добре насіння дає плоди незалежно від того, чистими чи брудними руками сіяч засіяв його (св. Авг.).

Це ж стосується і уділення святих Тайн. Якщо б святі Тайни мали силу тільки тоді, коли їх уділив добрий священик, то ми були б змушені приймати їх постійно, бо ніколи б не були впевнені в тому, що той, хто їх уділяв, був достойний цього. У такому випадку ми не могли б бути впевненими у своєму спасінні (св. Бонав.).

 


АКЦІЯ!


Вам подобається образок ???

Ви можете замовити його через Інтернет!


50 коп.


Промінь Любові № 8, Серпень 2005, Стаття № 7

Надрукувати цей текст?




Новости ХМАО, городов округа,
Hosted by uCoz