Наслідування Ісуса Христа

Про царську дорогу святого Хреста

Багатьом людям жорстокою здається така мова: «Відречися себе самого, візьми свій хрест, та йди слідом за Ісусом» (Мт. 16,24; Лк. 9,23). Але далеко прикріше буде почути таке останнє слово: «Йдіть геть від мене, прокляті, у вічний вогонь!» (Мат. 25,41).

А ті люди, що тепер радо слухають слова про хрест і йдуть у слід за ним, тоді не будуть боятися слухати слів вічного осудження. Цей знак хреста з'явиться на небі, коли Господь прийде вдруге, судити. Тоді всі слуги хреста, які за життя сподоблялися Розп'ятому, приступлять до Христа судді з великою надією. Так чому ж боїшся взяти на себе хрест? По ньому йдеться до царства небесного!

У хресті спасіння, в хресті життя, в хресті охорона від ворогів; в хресті джерело небесних солодощів, у хресті сила для ума, в хресті радість для душі; в хресті весь зміст чесноти, в хресті завершення святості. Нема для душі спасіння, ні надії на вічне життя, як тільки в хресті. Так візьми свій хрест і йди за Ісусом, і дійдеш до вічного життя. Ісус ішов перед тобою, двигаючи свій хрест і помер за тебе на хресті для того, щоб і ти носив свій хрест і бажав на хресті померти. Бо, коли з Ним разом помреш, то з Ним вічно житимеш; а коли будеш Йому товаришем у муках, то будеш товаришем і в Його славі. Ось на хресті, все основується і нема іншої дороги до життя і до правдивого спокою в серці, як тільки дорога святого хреста і щоденного умертвіння. Йди, куди хочеш, шукай чого схочеш, — але не знайдеш безпечнішої дороги, крім дороги святого хреста. Уложи собі і впорядкуй усе, як сам хочеш і розумієш, і побачиш, що завжди треба щось витерпіти, чи доброхіть, чи знеохоту; і так завжди зустрінеш хрест. Або на тілі відчуєш біль, або в душі буде тобі на серці важко.

Не раз Бог тебе опустить, не раз ближній допече, та часто і сам собі тягарем становишся. Однак ніякий лік, ані потіха, не зможе ні допомогти тобі, ні пільги дати: але мусиш терпіти, поки Бог схоче. Бо Бог так хоче, щоб ти вчився терпіти лихо без потіхи, щоб ти Йому цілком корився і через прикрості ставав більш покірним. Ніхто так сердечно не відчуває мук Христових, як той, кому прийдеться колись подібне терпіти. Бо хрест існує завжди і всюди чекає на тебе. Не встигнеш перед ним втекти, куди не побіжи; куди тільки прийди завжди з ним зустрінешся. Завжди і всюди мусиш зберегти терпеливість, коли хочеш мати спокій у серці й заслужити собі на вінець вічної слави. Коли радо несеш хрест, то й він тебе підніме і приведе тебе до бажаного кінця, тобто туди, де терпіння закінчаться, та не буде це тут, на землі. Коли ж ти неохоче його носиш, завдаєш собі тягар і себе ще більше обтяжуєш, — а все таки мусиш носити. Коли скинеш із себе один хрест, то напевно знайдеш другий, та ще важчий. Чи гадаєш, що втечеш перед тим, чого не встигла ні одна смертна людина обминути? Котрий святий жив на світі без хреста і прикрості? Навіть Господь наш, Ісус Христос, поки тут жив, не був ні одної години без болю і терпіння. «Бо треба було, каже, щоб Христос терпів муки і воскрес із мертвих і так увійшов у свою славу» (Лк. 24,26).

І яким чином ти шукаєш іншої дороги, крім цієї царської дороги святого хреста?

Ціле життя Христове було тільки хрестом та мукою, — а ти шукаєш для себе спокою і радості?

Помиляєшся, так помиляєшся, коли шукаєш чого іншого, замість терпіти прикрості; бо ціле те смертне життя повне недолі й обставлене навкруги хрестами. І коли хтось вище в духовному житті поступить, то тяжчі хрести він не раз зустрічає, бо біль вигнання його із-за любові збільшується. Та однак така людина, не буває без пільги і потіхи, бо вона це відчуває, які великі плоди приносить їй терпеливе зношення хреста. Бо як тільки вона доброхіть піддається йому, весь її прикрий тягар переміняється на надію на Божу потіху. І чим більше тіло терпінням знесилюється, тим міцніше укріпляється його дух внутрішньою благодаттю.

А не раз завдяки любові до хреста Христового вона стільки набирає сил із бажання терпіти і прикростей, що вже не хотіла б жити без болю і терпіння: бо вона переконана, що тим і миліша Богу, чим більше і важче вона зможе за ради Нього терпіти. Така річ, то не людська сила, але ласка Христова, що в немічному тілі так багато може зробити, що воно всім жаром серця до того припадає і те любить, від чого вже з природи відвертається і втікає. Не є воно людині до вподоби: носити хрест, любити хрест, карати і неволити тіло, втікати від почестей, радо зносити зневаги, себе саму ні за що мати, і бажати собі пониження, терпеливо зносити всякі прикрості разом з небезпеками, та й не бажати собі ніякого гаразду на цьому світі. Коли дивишся тільки на себе, сам із себе нічого такого не зможеш зробити. Але коли надієшся на Господа, сила з неба підкріпить тебе, і під твою владу упокориться і світ, і тіло. Та навіть і ворога, диявола, не будеш боятися, коли озброїшся в силу віри і позначиш себе знаком хреста Христового.

Отже будь готовий, як добрий і вірний слуга Христа, котрий з любові до тебе дався розіп’яти, зносити мужньо свої хрести. Приготуйся на те, щоб зносити багато прикростей і всіляку недолю цього нужденного життя, бо вони й так зустрінуть тебе, де б ти не був; по правді й так наткнешся на них, де б ти не сховався. Так має бути й нема іншої ради на те, щоб позбутися прикрого терпіння та болю, як тільки, щоб покірно підкорився. Охоче пий чашу Господню, коли бажаєш стати приятелем Його і бути в єдності з Ним. Потіхи лиши волі Божій: нехай Він Сам ними так орудує, як Йому миліше буде. А ти будь готовий терпіти прикрості і вважай їх за найбільші потіхи, бо сьогочасні терпіння не в силі заслужити на прийдешню славу (Рим. 8,18), навіть хоч би ти сам один зміг усі перенести.

Коли ти вже дійдеш до того, що терпіння стане тобі солодким і милим ради Христа, тоді знай, що гаразд із тобою, бо ти знайшов рай на землі. Поки тобі терпіння прикре й ти стараєшся від нього втекти, до тих пір зле буде з тобою і погоня терпіння всюди побіжить вслід за тобою. Коли ти готовий до того, що повинно бути, тобто терпіння і умертвіння, незабаром буде краще і ти знайдеш спокій. Навіть хоч би тебе, як св. Павла, піднято аж до третього неба, то тим ще не матимеш звільнення від усяких прикростей, і терпінь.

«Я, сказав Ісус, покажу йому, скільки то він має терпіти задля ймення мого» (Діян. 9,16).

Так лишається тобі терпіти, коли ти радий любити Ісуса і Йому на віки служити. А, якщо б ти був гідний, що-небудь терпіти задля ймення Ісусового! Яка то велика слава чекала би на тебе за те, яка велика була б радість для всіх святих Божих, який також повчальний приклад для ближнього!

Бо терпеливість усі похвалюють, але тільки дехто хоче терпіти. По справедливості, ти повинен охоче бодай трохи Христа ради терпіти, бо багато людей важче терплять задля світу. Знай, як річ певну те, що маєш жити життям умертвіння.

І чим більше хто помре для себе, тим більше він починає жити для Бога. Ніхто не є в силі збагнути небесні правди, коли не впокориться і не буде ради Христа зносити прикростей. Нема нічого для тебе ціннішого на цьому світі, ніж радо терпіти задля Христа. А коли б ти мав що вибрати собі, то ти повинен радше воліти для Христа прикрості терпіти, ніж веселитися різними потіхами: бо так ти стався б більше подібний до Христа і більше схожий на всіх святих. Бо наша заслуга і наш духовний поступ не основується на великих радощах, ані на потіхах, але радше на зношенню великих прикростей і терпінь. Бо коли б для спасення людей було що ліпше і корисніше, за терпіння, то напевно Христос був би на те вказав і словом і прикладом.

А Він виразно заохочує своїх невідступних, учнів і всіх, хто бажає у слід Йому вступати, щоб хрест свій несли і так каже: «Хто хоче йти за мною, нехай відречеться себе самого і візьме свій хрест на себе та й іде вслід за мною» (Мт. 16,24; Лк. 9,23).

Коли ми так собі все те прочитали і роздумали, то на кінець наша постанова хай буде ось така: «Треба нам через багато терпінь іти до царства Божого!» (Діян. 14,21).

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 8, Серпень 2005, Стаття № 5