Об’явлення Пресвятої Богородиці в Гваделупі

Гваделупа - місце найбільшого об’явлення в середньовіччі

В 1531 р., через неповні 40 років після того, як Колумб відкрив Америку, імперія ацтеків під натиском іспанських конкістадорів, яких очолював славнозвісний Кортез, розпалася на кілька частин, а потім повністю зникла. 3 того часу територія, на якій зараз знаходиться Мексика відійшла до Іспанії, і стала її колоніальним володінням.

В XVI ст. Іспанія була надзвичайно релігійною країною, що навіть ті модні протестантські рухи не зачепили її в середньовіччі так сильно, як інші європейські країни. Тому завойовники, бо саме ними були прибулі до Америки іспанські вояки, на нових місцях поселень будували нові церкви, й індіанці наверталися в християнство, правда, не завжди добровільно.

Перші навернення ацтеків почалися приблизно 1524 р., а до того вони поклонялися Сонцю та великій кількості різноманітних божків, які, за їх віровченням, споживали серця та кров людських жертв. Можливо, що перед страхом бути принесеними в жертву богам, (бо хто є кращою жертвою як відступник) ацтеки часто відкидали християнство. Тому в тому часі, коли об’явилася Богородиця, індіанці-християни були ще малочисленими.

Та саме в Мексиці відбулося перше об’явлення Діви Марії в Новому світі, одне з найславніших взагалі. Про все детально написали місіонери Домініканці й інші ченці, які описали здобуття Латинської Америки і записали все у документи до колумбійської доби.

А тепер про саме об’явлення: розпочалося воно в суботу 9 грудня 1531 р. в маленькому селі південно-західної Мексики, яке собі залишило ацтекське ім'я: Верхній Тепіяцац (або інша назва – Толпетлак). Бідний індіанський землероб, що одним з перших прийняв хрещення ще в 1524 р. у віці 51 року, йшов на Службу Божу до сусіднього села. Його ім'я було Іван (за тамтешнім звичаєм - Хуан) Дієго. На одному з перехресть гірських стежок він раптом почув солодку музику і спів птахів, що доносився з гори Тепеяк. Подивився у ту сторону і побачив білу хмару, на фоні якої переливалася багатоколірна веселка. Хуан Дієго зупинився, щоб полюбуватися цією красою. Аж тут почув раптом жіночий голос, що звернувся до нього в дивний спосіб:

«Мій милий! Мій Іванку! Хуан Дієго! Хуан!»

Коли він піднявся на гору, то побачив Діву незвичайної краси, її одяг сяяв та випромінював сріблясте світло. Коли вона кивнула йому, він упав на коліна, не відриваючи від Неї очей.

«Хуан, сину Мій! Куди ти йдеш?»

Її голос був чистий та м’який. Іван Дієго опанував себе та відповів: «Моя Пані! Я йду на ранкову Службу Божу».

Діва усміхнулася і сказала: «Знай же, що Я е правдивою Дівою Марією, Матір'ю Божою».

Потім Діва Марія попросила, щоби на цьому місці збудували маленьку святиню, де Вона могла б допомагати тим, хто цього потребує. Іван Дієго був здивований: «Як я, такий бідний, можу зробити щось таке?»

Діва Марія йому пояснила, щоб він пішов до єпископа у Мехіко, домініканця Юана де Зумаррага, і з його допомогою виконав її прохання.

Індіанець пішов до столиці, але не потрапив до єпископа, тому що тамтешня охорона, бачачи, що прохач - бідний, двічі його виганяла. Коли він з нічим повертався з Мехіко, Богородиця об’явилася йому знову з прохання передати її побажання єпископу. Індіанець поскаржився, що його не пропускають до нього, але об’ява настояла на тому, щоб той повернувся до єпископа. І цього разу єпископ прийняв Хуана Дієго, але не повірив розповіді індіанця.

Ось таким зганьбленим Дієго повертався до свого села, навіть вибрав собі іншу дорогу, щоб не зустрітися з Дівою Марією, і не розповідати їй про свою невдачу. Та Вона чекала його і тут, і, мило звернувшись до нього, підбадьорила:

«Піднімися на цей пагорб, нарви там квітів, і занеси їх до єпископа».

«Квіти? В зимі?» - здивувався індіанець, але послухався її слів і попрямував угору.

І ось, коли Дієго вийшов на вершину пагорба, він опинився посеред незвичайного поля з трояндовими кущами. Зняв з себе плащ, зшитий з цілого шматка матерії з вирізом для голови – зате, простелив на землі, і поскладав у нього зірвані квіти. Діва Марія допомагала йому зривати троянди, сама клала їх у його плащ. Потім підняла плащ з трояндами, завдала його на плечі Хуану Дієго і наказала:

«Зараз іди до єпископа!»

Дієго повернувся до Мехіко. Здивована його поверненням охорона на цей раз повідомила єпископа про індіанця з трояндами, і той згодився знову прийняти бідного візіонера. Хуан Дієго розкрив перед єпископом плащ, щоб викласти з нього свіжі троянди. На велике здивування присутніх, коли квіти вийняли, посеред плаща об’явився портрет Діви Марії з рисами індіанки.

Аж після цього єпископ нарешті повірив у об’явлення і прийняв рішення побудувати невелику капличку на місці того чуда.
Хуан Дієго ж поспішив до свого тяжкохворого дядька Хуана Бернадіно, до котрого хотів потрапити ще перед тим, як йому вдруге об’явилася Богородиця. Та відразу після того, як він приніс квіти єпископу, в кімнаті Хуана Бернадіно об’явилася Діва Марія і вилікувала хворого від лихоманки. Дядько Бернадіно з подивом і побожною вдячністю дивився на Неї, а Богородиця йому повідомила:

«Я хочу Бути знаною у світі під іменем Діви Марії Гваделупської».

Коли єпископ Зумаррага почув назву Гваделупа, дуже здивувався, бо Гваделупа – це селище в провінції Естермадура в Іспанії, де знаходиться каплиця з статуєю Діви Марії, перед якою Христофор Колумб молився, відпливаючи у свою першу експедицію в Америку.

Плащ із зображенням Діви Марії 26 грудня 1531 р. був перенесений з кафедрального собору в Мехіко до каплиці на місці об’явлення.

А через кілька років відбулася християнізація всієї Мексики.

Портрет пречистої Діви Марії і плащ існують до сьогодні. Та ще нікому не вдалося пояснити, як він міг бути створений, тому що портрет справді є мальований. Жоден сучасний учений не зумів вияснити, яку речовину використали для створення портрету.

Художник і фотограф Карлос Селінос 29 травня 1951 р. зробив дивовижне відкриття: на портреті в зіницях Діви Марії відображається чоловіча постать — голова і бюст, — ніби Діва Марія дивиться на Хуана Дієго.

З тим плащем робилися різноманітні експерименти: хотіли, наприклад, нанести малюнок на якомусь іншому місці, але на його волокнах не затримується жодна відома фарба. Найцікавіше, на кінець, ще і те, що така матерія, з якої виготовлено плащ, не може витримати більше, ніж 10 років. А плащ Хуана Дієго залишається непошкодженим 450 років! Зберігають його в базиліці у Гваделупі в Мексиці. Після об’явлення Діви Марії так стало називатись село Тепіяцац.

В 1962 р. науковець, лікар-окуліст С. Уайліг після 25-разового збільшення фотографії Святого Образу, побачив на ній ще два обличчя, відбитих в її очах. Інші спеціалісти-офтальмологи, що досліджували це явище, підтверджують, що очі Образу Діви Марії Гваделупської в часі її об’явлення мали ту ж властивість відбивати постаті стоячих перед Нею людей, яку мають очі живої людини.

На початку нашого століття, коли в Мексиці були сильні атеїстичні переслідування під час громадянської війни, бомба знищила цілу базиліку в Гваделупі, але портрет, схований від пилу за склом, залишився недоторканий. Його обливали кислотою, але нічого не сталося. Фотографії того портрету Діви Марії є одним з найславніших образів в католицькому вшануванні Бога. У Франції існують цікаві репродукції Діви Марії Гваделупської. Одна з них - у виді мозаїки розташована у боковій частині собору Нотр-Дам у Парижі.

Цей випадок нагадує Туринську плащаницю. Але існує суттєва різниця. До кінця XIX ст., а саме — 1898 р., Туринську плащаницю вважали за якусь картину, і тільки завдяки відкриттю фотографа Секондо Піа нам стало відомо, що це особливе зображення — зображення-негатив, який при наступних та детальних обстеженнях виявився природним відбитком тіла закатованої людини, одержаним без жодного барвника, на відміну від Гваделупського плаща.
Та ще стосовно того мексиканського портрету Діви Марії. Георгес Ваєр встановив, що квіти, зображені на плащі, належать до виду, який називається «кастильська троянда». А Гваделупа стала найбільшим паломницьким місцем в Америці, яким в Європі є Люрд або Фатіма.

Після Гваделупи збільшились об’явлення Діви Марії у Новому Світі, але ще більше – у Старому, і потрохи розширювались по цілій планеті. Знаменно, що під час візиту у Мексику 31 липня 2002 р. Папа Іван Павло II канонізував святого Хуана Дієго в базиліці Божої Матері Гваделупської.

Папа, незважаючи на свою хворобу, вилетів з Торонто у Мехіко, де він брав участь у Всесвітньому зльоті молоді, щоб ця важлива для Католицької Церкви канонізація все-таки відбулася. Ні тепер, ні тим більше 450 років тому, індіанці не будували оранжерей, не займалися квітникарством, серед зими троянд у них бути тоді не могло!

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 8, Серпень 2005, Стаття № 3