Про окультизм, гнів та проклони

Окультизм

Окультизм — це спілкування, зв'язок людини із силами зла за допомогою ворожби та чародійства.

Ворожба — це диявольська поміч пізнавати таємні речі: минулі, теперішні і приблизно на 70% майбутні.

Примітка. Тільки пророки з Божої волі говорили непомильно про майбутні речі, а ворожбитові (ясновидиці) сатана навіює тільки те, що зі свого досвіду передбачає, тому помиляється.

Одним із різновидів ворожби є астрологія.

Вона намагається запрограмувати нас своїми гороскопічними повідомленнями, щоб позбавити розсудку і віри в Бога. Ми стверджуємо, що небесні світила дають пізнати зміни клімату (з дощової погоди на сонячну і т. п.), але щоб впливати на наші вчинки і керувати нами?

Не зорі, а сам сатана намагається маніпулювати людьми через своїх співробітників-астрологів.

Чародійство (магія) — це вміння робити дивні речі за допомогою злого духа. Чорні маги —- прямо спричиняють людині зло.

Білі маги — прикриваються маскою побожності (молитвою, церковною атрибутикою, „оздоровленням"), роблячись таким чином небезпечнішими удвоє.

Як оздоровляють екстрасенси - „ цілителі"?

1. Методом перерозподілу енергії в організмі, в результаті чого хворий орган отримує приплив енергії із здорового органу і поправляється, а той хворіє. Так „виліковують" від виразки, а людина незабаром помирає від інфаркту.

2. Забирають біль, який є сигналом організму, що в ньому не все гаразд. Коли немає болю, людина не чує руйнівних процесів в організмі.

3. Під впливом екстрасенсів у пацієнта внаслідок трансмутації (перетворення елементів) відбувається руйнування хімічного балансу в організмі, зокрема, в крові, що може, за даними вчених, призвести до захворювання на рак і навіть на СНІД.

Від кого, яким способом і як отримують свої здібності чарівники?

Від злого духа, котрого прийняли через:

1) видіння (приклад ясновидиці Ванги);

2) призваних злих духів у родину, яких передають з роду в рід;

3) читання магічної літератури.

Наслідки після звернення до окультистів:

1} втрачається ласка Божа;

2) віднімається радість спасіння;

3) з'являється тривога, невпевненість, страх і депресія;

4) схильність до самогубства;

5) опанування злим духом (біснуватість).

Кодування

Щоб заволодіти душею людини, біси через гіпнотизерів, цілителів-кодувальників намагаються пригнітити волю людини і запровадити в її підсвідомість свою програму. Для цього пропонується на сеансах розслабитися, закрити очі, ні про що не думати і виконувати волю гіпнотизера. Кодують проти алкоголізму, куріння, наркотиків, але при цьому обходяться з людиною, як з комп'ютером. Його програмують, а людину кодують на виконання чужої волі, щоб у кінцевому результаті віддалити від Бога і привести до вічної загибелі.

Увага!

Якщо гіпнотичні сеанси змінить нова система кодування для вигідного вирішення світових проблем, тоді чи не зобов'язуватимуть усіх стати „біороботами", щоб прийняли „клеймо звіра на чоло чи зап'ястя правої руки" (Об. 13,16-17).

Захистом проти окультних сил є віра в Бога.

Віра — це матір усіх благ, лік на спасіння, щит, що охороняє тих, які вірять не досліджуючи. В трудних обставинах і в нещасті будемо шукати потіхи у вірі, котра спрямовує використовувати найважливіші засоби проти нечистої сили: молитву, Св. Сповідь, Св. Причастя, Св. Літургію; ношення на собі освяченого хрестика чи медалика, вживання освяченої води.

Примітка: У найскладніших ситуаціях звертайтеся до священика, який уповноважений церковним урядом читати молитви екзорцизму (вигнання бісів).

Гнів

Причина гніву: високодумність, пустохвальство, грошолюбство, переїдання і деколи гріх нечистоти.

Наслідок: ненависть, ворогування, проклони, лукавство.

Ніщо так не затемнює душі і ясності думок, як неопанований гнів, що проявляється з великою силою. З одним нам тільки наказано бути у ворожнечі — з дияволом, а до брата ніколи не май у серці злоби.

Бо коли Бог є любов'ю (1 їв. 4, 8), то зрозуміло, що диявол є ненавистю. Тому той, хто має любов, має Бога і, навпаки, той, хто має ненависть, живить у собі диявола. Отже, якщо маєш на когось ненависть (бажаєш зла, не хочеш простити, не вітаєшся), — кайся або до Святого Причастя не приступай (1 Кор. 11,27).

Тебе тяжко скривдили і ти не можеш простити?

Згадай розп'ятого Ісуса Христа. Тебе тяжче скривдили? Він серед страшних болів не тільки простив катам, але й молився за них:, Отче, прости її, не знають бо, що роблять' (Лк. 23,34).

А ти у своїй злобі може замість „прости" просиш .заплати" своїм кривдникам?

Якщо не простиш ближньому, то й Господь не простить тобі (Мт. 6,15).

І ти про це молишся в молитві „Отче наш": „...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим".

Отже, завжди кажіть: „Я прощаю, Отче, щоб мені від Тебе мої незліченні гріхи прощалися".

З чого починається прощення ворогам?

З усвідомлення, що найбільшим нашим ворогом є не людина, але ненависть, котру ми впустили до свого серця. Вона роз'їдає нас і не дає нам жити. Ми покликані бути людьми любові, а не ненависті. Якщо ми зазнали зла, не поширюймо його далі, не шукаймо помсти і молімося за свого кривдника, щоб він змінився, усвідомив, що скривдив, та прагнув не робити більше зла, але жити по правді.

Гарячковість не вважаймо, як щось маловажне. Коли ми розгнівані, деколи біси скоро відходять від нас. З тією метою, щоб ми злегковажили гарячковістю і накінець цю свою хворобу зробили невиліковною. Такий каже: „Хоч нервуюся, але це в мене скоро проходить".

Коли ми роздратовані, погляньмо в дзеркало. Коли б розгнівана людина могла бачити себе в момент роздратованості, тоді не було б необхідності робити їй зауваження, тому що немає нічого найнеприємнішого (гидкого), як роздратоване лице. Оберігаймося крайнього ступеня роздратованості. Нервуватися і ятритися на себе самого словами і рухами тіла, якби з якимось кривдником.

Як захиститися від гарячковості?

1. Приготуймося наперед, передбачаючи зустріч з такими людьми, що можуть нас рознервувати (Пс. 118,60).

2. Може бути несподівано, але стараймося, щоб гарячковість не вийшла назовні (не підходила вище горла).

3. Якщо ми заслабкі, щоб не допуститися сварки, краще відійти, аніж вислуховувати зневаги.

Приклад: Одна жінка, жартуючи, зізналася, що ніяк не може посваритися зі своїм чоловіком, котрий завжди уникає Ті, коли вона роздратована. Примітка. Не досить мати солодкі слова для чужих, але потрібно мати також і для домашніх, щоб не бути поза домом, як Ангели небесні, а вдома - як пекельні. Чим нам шкодять — це служить на нашу користь. Відомо, що декотрі люди, обсипавши кого-небудь лайливими словами просто в лице, кажуть: Я такого-то добре обмив". І це правда, бо очищуємося від гарячковості, коли терпеливо переносимо зневаги від інших".

Як стерпіти образу?

Спочатку мовчанням, потім упокорити себе, потім молитвою за кривдників. Коли часом потрібне обурення, нехай буде умірковане і з розвагою, щоб не впустити гнів до свого серця. Бо якщо він хоч раз впроситься, годі його вигнати, а якщо переночує, то переміниться в ненависть. Загніваний чоловік ніколи не визнав, що він затівався неслушно.

Лагідність

Людей спокійної вдачі, які не відчувають заколоту у своїх душах, називаємо лагідними.

Лагідність - це непорушний стан душі, що залишається незмінним серед лиха і добра, в пониженні і похвалі.

Ступені лагідності:

— початок — стерпіти зневаги, хоч з гіркотою і болем у душі;

— середина — не засмучуватися, коли скривдили;

— кінець (якщо він є) — приймати висміювання як похвалу.

Проклони

Прокльони — це словесне виявлення комусь зла. Це зверхній гріх, який походить з ненависті і гніву.

За всяке прокляття людина відповідатиме перед Богом. Знай, що сказане на тебе незаслужене прокляття повертається на голову тієї людини, котра осмілилась клясти. Будьмо у Божій ласці освячуючій (без тяжкого гріха) / не біймося прокльонів. Один чоловік, проклинаючи і бажаючи смерті св. о. Піо, нагло помер. Цю подію так пояснив святець: „Прокляття не могло мені нічого зробити, бо я був всеціло в Божій опіці; воно повернулося назад до чоловіка, спричинивши йому смерть".

Як повестися з такими, хто нам кляне?

благословляйте тих, які вас проклинають" (ї\к. 6,28).

Як відучитися клясти тим, хто призвичаївся до проклинаючих слів?

1. Не припускатися гніву.

2. Замінити слова прокльону на слова з побажаннями добра. Наприклад: „Нехай тобі добро буде" і т. п.

3. Пам'ятати, що хто кляне, той стягує на себе вічне прокляття.

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 9, Вересень 2004, Стаття № 6