Празник Вознесіння Господнього

Характер і зміст Літургійного року

Літургійний рік уложений так, що його центральне місце займає наш Божественний Спаситель в оточенні ангелів і всіх святих. У декреті 2-го Ватиканського Собору “Про Св. Літургію” читаємо: "Св. Мати Церква вважає, що завданням її є в означені дні протягом року освячувати святим способом спасенне діло божественного Спасителя. Щотижня, в день, що його назвала неділею, вона нагадує Господнє Воскресіння, яке також раз у році звеличує найбільшими врочистостями Пасхи, разом із його святими стражданнями. А ціле Христове таїнство вона розгортає протягом річного круга: від Воплочення і Різдва, аж до Вознесіння, до дня П'ятдесятниці та й до очікування блаженної надії й Господнього пришестя".

Пречиста Діва Марія, яка в справі відкуплення займає перше місце по Христі, стоїть найближче до Христа і ч літургійному році. Про це свідчать різні Богородичні празники. У декреті "Про Св. Літургію" сказано: "У святкуванні цього річного круга Христових Таїнств, св. Церква з особливою любов'ю вшановує Преблагословенну Богородицю Марію, яка нерозривним зв'язком поєднується зі спасенним ділом свого Сина. У ній Церква оглядає та прославляє найбільш знаменитий плід Відкуплення і, немов у найчистішому образі, з радістю оглядає те, чим і вся вона прагне й надіється бути".

А довкола особи Христа Господа і його Пресвятої Матері ми бачимо величний хор прославленої Церкви в небі, цебто всіх святих Старого й Нового Завіту. "Крім цього, в річний круг Церкви — каже той самий декрет — вставила вона пам'ять Мучеників й інших Святих, що через різновидну Божу благодать дійшли до досконалості і, осягнувши вічне спасіння, співають Богові в небі досконалу славу та за нас заступаються".

Св. Церква, як добра мати, пам'ятає в часі літургійного року і про своїх дітей, що відійшли до вічності, а які з волі Божої покутують у чистилищі. Тому призначила осібні дні, що їх звемо задушними, на моління і відправи за померлих. Вкінці і воююча Церква присвячує в церковному році особливі часи на свої духовні подвиги, молитви, пости й покути. "Врешті Церква — декларує декрет "Про Св. Літургію" - згідно з традиційним своїм навчанням, У різні часи року вдосконалює знання своїх вірних побожними вправами духа й тіла, повчаннями, моліннями, ділами покути й милосердя"

Так, отже, наш церковно-літургійний рік це могутній гімн чести і слави для Бога, де бере участь потрійна Церква: прославлена в небі, воююча на землі і страждальна в чистилищі. В ньому знаходить свій найкращий вислів увесь зміст нашої св. віри. Наш літургійний рік це наче різнобарвна веселка, що лучить землю з небом, а нас самих просвічує, очищує, освячує і підносить до Бога.

Плоди дерева церковного року

Св. євангеліст Іван у книзі Об'явлення говорить про "дерево життя, що приносить дванадцять плодів, на кожний місяць подає плід свій, і листки дерева — для оздоровлення народів" (22, 2). Так і наш церковний рік, це благодатне дерево життя, щедро наділяє нас своїми духовними плодами кожного дня, тижня, місяця й року. Хто бере живу участі у святах і празниках нашого церковного року, то в його серці церковний рік зродить щедрі плоди: плоди віри, надії й любові Бога і ближнього, плоди духа молитви "І духа жертви та різних чеснот, без яких нема правдивого християнина. Так, отже, наш церковний рік має щораз більше наближати нас до Христа та перемінювати у Христа. Як Христос є осередком церковного року, так також той самий Христос має бути осередком і нашого життя.

Що обіймае великодній цикл?

Великодній цикль починається неділею Митаря і Фарисея, на 10 тижнів перед Пасхою, а кінчиться 8 тижнів по Пасці неділею Всіх Святих. Він ділиться на час передпасхальний і час пасхальний.

Час передпасхальний виповняють чотири неділі перед постом, це є неділя Митаря і Фарисея, Блудного Синя. М'ясопусна й Сиропусна; Великий Піст або Чотиридесятниця — від неділі Сиропусної до неділі Квітної, та вкінці Страсний Тиждень, що його звичайно зачисляють до Великого Посту. Час пасхальний триває від неділі Томиної до неділі Всіх Святих. Час від Великодня до Зіслання Св. Духа обіймає 50 днів, тому має спільну назву П’ятидесятниця. Неділі в пасхальному часі помітні тим, що кожна з них має свою назву від події, що її подає св. Євангелія того дня. Вони йдуть у такому порядку: Неділя Томина, Мироносиць, Розслабленого, Самаріянки, Сліпородженого. неділя Отців, неділя П’ятидесятниці або Зіслання Св. Духа і неділя Всіх Святих. Воскресний час, себто властиве попразденство Пасхи, триває 40 днів, це є до празника Христового Вознесіння.

Від великоднього круга залежні 32 неділі, що наступають одна по одній, і тому звемо їх неділями рядовими для відрізнення від неділь святкових, що мають свого осібного Апостола і Євангеліє. Таких святкових неділь є кілька в часі року, як наприклад, неділя перед і по Різдві, неділя перед і по Воздвиженні Чесного Хреста. Неділі рядові починаються неділею Всіх Святих і кінчать свою чергу неділею, що має назву Закхея. А по ній уже наступає неділя Митаря і Фарисея. Число тих рядових неділь залежить від дати Великодня, т. зн., коли скоріше припадає Великдень то буде більше рядових неділь, а коли пізніше то менше рядових неділь.

Духовне значення пасхального кола

Головне завдання великоднього круга це найперше приготовити наше серце й душу до того, щоб гідно й достойно стрінути Воскреслого Христа. А приготовляємо себе на цю радісну стрічу через покірну молитву, піст, покуту і розважання Христових страстей. Своє приготування завершуємо великодньою Сповіддю і Св. Причастям. І так з чистим серцем ідемо на стрічу Христовому Воскресінню і співаємо переможний гімн слави: "Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав..."

Дальше завдання великоднього круга це брати участь у Христовій радості, перемозі і тріумфі, бо як Він славно воскрес, так і ми колись воскреснемо до нового життя. "Бо надходить час, — каже Христос — коли всі, хто у гробах, голос Його вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд" (Ів. 5, 28).

Наше переживання пасхального круга дуже тісно зв'язане з церковними богослужіннями того часу. Ці Богослужби чи покутного чи радісного характеру надають нашій душі покутний або радісний настрій духа. Пасхальний час дає нам велику і спасенну науку, а саме, що нема світлого Воскресіння без Голготи, та що, як Ісус Христос, так і ми мусимо перейти Голготу нашого життя, щоб увійти в радість вічної Пасхи у небі. Наша Церква святкує пам'ять св. ап. Томи 6-го жовтня, а латинська 21-го грудня. Про апостольську працю ап. Томи св. Іван Золотоустий у проповіді на Томину Неділю висказує таку похвалу: "Він колись був слабшим від інших апостолів у вірі, а за ласкою Божою став відважнішим і невтомнішим, як вони всі. Він своєю проповіддю обійшов майже всю землю, не боячись проповідувати Боже слово народам лютим, диким і кровожадним". Св. ап. Тома мав згинути смертю мученика за Христову віру в Індії.

Переполовлення П’ятдесятниці

В середу по Неділі Розслабленого, точно в половині П'ятдесятниці між Пасхою і празником Зшестя св. Духа. Східня Церква святкує празник Переполовлення або Переділення. Синаксар цього дня так пояснює установу цього празника: "В середу Розслабленого празнуємо празник Переполовлення П'ятдесятниці задля почести двох великих празничних днів, це є Пасхи і П'ятдесятниці. Переполовлення обидва ці празники з’єднує і сполучує". Празник Переділення має 8-денне попразденство, що триває до середи по неділі Самаріянки. Основу цього празника взяла Церква зі св. Євангелії, де сказано, що Ісус Христос в половині свята Кучок "увійшов у храм і почав навчати" (Ів. 7, 14). Він говорив про Своє Боже посланництво та про таїнственну воду: "Моя наука не моя, — казав Христос — а того, хто послав мене... Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть"! Так Він про Духа казав, що Його мали прийняти ті, які увірували в Нього" (Ів. 7, 16 і 37-39).

Цей празник уже був у практиці за часів св. Івана Золотоустого (†407). Службу празника Переполовлення уложили Анатолій, царгородський патріарх (†458), св. Андрій Критський (†к. 740)), св. Іван Дамаскин (†к. 749) і св. Теофан Ісповідник (†817). Празник Переполовлення має за ціль скріпити нас у вірі до воскреслого Христа, заохотити до зберігання Божих Заповідей та приготовити до Господнього Вознесіння і Зішестя св. Духа. На хвалитних стихирах утрені цього дня співаємо: "Просвітившися, брати, Воскресінням Спаса Христа, і досягши Переполовлення Господнього празника, щиросердечно зберігаймо Божі заповіді, щоб ми стали достойні і Вознесіння празнувати й одержати прихід св. Духа .

ГОСПОДНЕ ВОЗНЕСІННЯ

Празник Господнього Вознесіння завжди припадає у четвер 40-го дня по Христовому Воскресінні. Це один з великих Господських празників і має 9-денне попразденство. Він звеличує подію Христового Вознесіння на небо та підкреслює її значення для Христа і для нас. Св. Іван Золотоустий у своїй проповіді на Вознесіння каже: "Сьогодні людський рід остаточно примирений з Богом. Зникла давня боротьба й ворожнеча. Ми, що були недостойні жити й на землі, — вознесені на небо. Сьогодні стаємо спадкоємцями небесного царства, ми, що не вартуємо й земного, виходимо на небо й успадковуємо престол Царя і Господа. А людська природа, перед якою херувим боронив рай, піднесена тепер понад усякого херувима".

Пам'ятники трьох перших сторіч нічого не говорять про цей празник. Не згадує про нього й письменник Оріген (Ів. 251), який перераховує християнські празники в 8-ій книзі свого твору "Проти Цельсія". Знавці обряду є тієї думки, що в перших трьох століттях цей празник святкували враз з празником Зішестя св. Духа. Сильвія Аквітанська не називає цей празник Вознесінням, а тільки "сороковим днем після Пасхи".

В 4-му столітті празник Господнього Вознесіння стає загально знаним. Історик Сократ (†к. 440) називає його "всенародним празником" (Історія Церкви, 7, 26).

Празник Вознесіння звеличили своїми проповідями св. Іван Золотоустий, св. Григорій Ніський, св. Епіфан Кипр-ський, Лев Великий й інші. В 4-му віці цариця Єлена поставила храм у честь цього празника на місці Христового Вознесіння.

Дух богослужінь цього празника в загальному бадьорий і радісний. Св. Церква радіє славою Христа - Богочоловіка, що засів по правиці Отця. Він вознісся на небо, щоб зіслати нам Потішителя — св. Духа та щоб, як Він сам каже: "приготовити нам місце" (Ів. 14, 2). "Господь вознісся на небо, — співаємо в першій стихирі на великій вечірні Вознесіння — щоб послати Утішителя світові. Небо приготовило престол Його, а облаки вознесіння Його. Ангели дивуються, бачучи чоловіка понад собою. Отець чекає на того, що Його від віків держить у своєму лоні. А св. Дух каже всім ангелам Його: "візьміть, князі, ворота ваші; всі народи плескайте руками, бо вийшов Христос там, де був перед тим".

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 5, Січень 2004, Стаття № 2