Випуск №4, СТАТТЯ №2, 2005
|
Обряд Святої Плащаниці | ||||
|
Богослужіння Великої П'ятниці відзначаються прекрасними традиційними обрядами, зворушливими піснями, гімнами та стихирами, в котрих передається глибокий зміст празника. Головна їх тема це муки і смерть Господа Нашого Ісуса Христа. В центрі величних відправ і зворушливих обрядів Великої П'ятниці стоїть Свята плащаниця. Ця свята ікона Христа в гробі стала складовою частиною обрядів вечірні Великої П'ятниці й утрені Великої Суботи. Під час Великодніх відправ ми віддаємо особливу честь святій плащаниці через поклоніння. Тому, що на іконі святої плащаниці кривавими літерами виписана історія спасіння людського роду. Свята плащаниця говорить нам і про сувору Божу справедливість і про нескінченну Божу любов і глибоке Боже милосердя до нас — грішних. Історія обряду Святої Плащаниці Обряд вшанування святої плащаниці в Богослужіннях Великої П'ятниці й Суботи в такий спосіб, в який ми її вшановуємо зараз, відносно недавній, бо має за собою тільки декілька століть, але своїм походженням Туринська плащаниця сягає самої смерті Ісуса Христа. Плащаниця це ніщо інше, як те простирало чи полотно, у якому було загорнуте мертве Тіло Господа нашого Ісуса Христа, коли його поховали. Східна Церква у відправах Великої П'ятниці й Суботи не знала плащаниці майже півтора тисячоліття! Християни єрусалимської Церкви в перших століттях почитали у Велику П'ятницю хрест, який віднайшли на початку IV-го ст.. Обряд того вшанування записала нам у паломниця IV -го століття, Сильвія Аквітанська. У її щоденнику Паломництва читаємо, що у Велику П'ятницю єпископ в оточенні дияконів відправляв Богослужіння на престолі поставленому на Голгофі, де був розп'ятий Христос. Перед ним ставили застелений стіл, а на столі клали святе хресне дерево і напис, що був на хресті. Єпископ тримав частинки святого дерева в своїх руках а вірники один за одним підходили до стола, робили великий поклін, торкалися хреста й таблички з надписом чолом і цілували хрест. Звичай вшановувати Святий Хрест у Велику П'ятницю перейшов пізніше до грецької Церкви. У Велику П'ятницю під час утрені після 5 страсного євангелія, коли співали вище подану стихиру «Днесь розіп’ятий на хресті...», священик або єпископ виносив зі святилища запрестольний хрест і ставив його посеред церкви. Співаючи слова стихирі: «поклоняемося страстям Твоїм, Христе» священик і всі вірники робили три поклони до землі і цілували святий хрест. Під впливом Східньої Церкви обряд вшанування святого хреста у Велику П'ятницю в VII ст. перейшов до Західної Церкви, де він практикується й до сьогодні. Під час Святої Літургії, Східна Церква накриває на проскомидії чесні дари великим прямокутним покровом. Цей покров, називається також «воздух». Почала його вживати в Святій Літургії Єрусалимська Церква ще за часи св. Сави Освященого (†532), творця єрусалимського богослужбового уставу. Св. Герман, патріарх Константинопольський (713-730) вчить нас, що «воздух» є символом того каменя, яким Йосиф з Ариматеї прикрив Господній гріб. А згідно Симеона Солунського (†1429), воздух це символ нагого й мертвого Ісуса, якого несуть до гробу. На Великому Вході диякон несе цей воздух, перед чесними дарами. А потім священик накриває ним чашу і хліб на престолі і при тому тихо відмовляє тропар: «Благообразний Йосиф...» Цей грецький звичай мати на воздусі зображення Христа в гробі прийшов до нас в XIV ст. разом з єрусалимським уставом. І це стає початком обряду вшанування Святої плащаниці. Згідно приписів єрусалимського уставу, тропар: «Благообразний Йосиф …» співається також на вечірні Великої П'ятниці й на утрені Великої Суботи. У XVI ст. появляється в церкві звичай нести плащаницю разом з іконою мертвого Ісуса під час входу з Євангелієм на утрені Великої Суботи. Вхід закінчується співом «Благообразний Йосиф...» та поклонінням і цілуванням плащаниці. Після утрені її знову ставили разом з Євангелієм на престол. Обряд вшанування святої плащаниці згодом було перенесено з утрені Великої Суботи на вечірню Великої П'ятниці. Так вирішила церква, мабуть, тому, що тропар «Благообразний Йосиф» у відправах страсного тижня співається перший раз на вечірні Великої П'ятниці. Тепер до нашої плащаниці, крім ікони Христа в гробі, приходять ще особи Божої Матері, Йосифа з Ариматеї й побожних жінок, що брали участь у похованні Ісуса Христа. А навколо плащаниці видно слова тропаря Великої П'ятниці: «Благообразний Йосиф...» Обряд Положення Плащаниці Наші рукописні устави до XVI ст. не говорять нічого про обряд положення святої плащаниці, тому що тоді вона тільки починала входити у практику. І тому, по сьогодні нема одного обряду положення плащаниці, бо різні Церкви cтворили свої звичаї. Вшанування святої плащаниці в XVII - XVIII ст., стає загальною практикою і звичаєм цілої Східної Церкви. Обряд виносу й положення плащаниці за Типиком о. Дольницького відбувався у кафедральних церквах Галичини, так: На вечірні Великої П'ятниці, під час співу стихири на стиховні «Тебе одіющагося світом яко ризою...», був обхід довкола церкви з плащаницею, котру несли за чотири кінці священики або старші парафіяни. Після обходу клали плащаницю на окремий стіл посередині церкви. На при кінці вечірні, під час співу «Благообразний Йосиф...» усі на колінах приступали до святої плащаниці й побожно її цілували. Божий гріб був прикрашений квітами й лампадами, а за ним стояв хрест. Отець Дольницький згадує також, що в Галичині був звичай під час обходу з плащаницею нести і Святі Тайни, які потім ставили або на гробі Божому або на церковному престолі. Цей звичай був взятий з латинської Церкви. Свята плащаниця є символом Ісуса Христа в гробі. Західна Церква у Велику П'ятницю подекуди виймає Святі Тайни з кивоту на знак того, що Христос зараз у гробі. Типик д-р Микити каже, що на Закарпатті при обході з плащаницею сам священик несе її на своїх плечах і тримає її обома руками на голові, а інший її кінець тримають ще двоє людей (мініштрантів). Обхід буває тільки один раз. На Східній Україні й Росії у Велику П'ятницю на вечірні під час співу «Благообразний Йосиф» виносять святу плащаницю на середину церкви, а сам обхід з плащаницею відбувається під час Великого Славослов’я на утрені Великої Суботи. Під час обходу священик несе святу плащаницю на своїй голові і під нею тримає ще Євангелію, котре потім кладуть на плащаницю біля Божого гробу. Подекуди Свята плащаниця виставляється в церкві аж до Воскресної утрені. Перед утренею, після відправи надгробного, заносять її до святилища і кладуть на престол. Нема окремого припису, який визначає, де саме треба ставити святу плащаницю під час Воскресіння у неділю. Одні церкви тримають її на престолі аж до Томиної Неділі, а потім ставлять її за престолом на стіні. В інших церквах плащаниця стоїть на престолі до Неділі Мироносиць. У наших церквах плащаниця лежить на престолі аж до віддання празника Пасхи, тобто 40 днів, на знак Христового 40-денного перебування на землі після свого воскресіння. Поклоніння і цілування св. Плаща¬ниці для наших вірників це дійсно глибоке духовне переживання і нагода відновити свою віру й любов до Господа нашого Ісуса Христа, котрий з любові до нас помер на хресті. Надгробна стихира під час Положення Плащаниці «Тебе, що одягаешся світлом наче одежею, зняв з дерева Йосиф з Никодимом. І видячи Тебе мерт¬вого, нагого й не¬похороненого, почав сердечно плакати й ридаючи казав: Ох горе, Мій най¬дорожчий Ісусе! Сонце, коли коротко побачило Тебе на хресті, то покрилося темрявою. І земля зі страху затремтіла й церковна заслона розірвалася. А тепер бачу Тебе, що задля мене сам пішов на смерть. Як-же ж похороню Тебе, мій Боже? Або, якою плащаницею обвину Тебе? Якими руками діткнуся Твого нетлінного Тіла? Або, яку пісню заспіваю при Твоїй смерті, Щедрий? Величаю Твої страсті, піснями славлю Твое погребення з воскресінням, і кличу: Господи, слава Тобі!» |
Ісуса знімають з хреста
Поховання Ісуса
Туринська Плащаниця
АКЦІЯ!
50 коп. | |||
|
Промінь Любові № 4, Квітень 2005, Стаття № 2 | ||||
