Наслідування Ісуса Христа - Філософія життя згідно Томи Кемпійського

Про відкидання всіх світових марнот

Хто йде в слід за мною, той не ходить у темноті, каже Господь (Йо. 8,12). Це Христові слова; вони заохочують нас до того, щоб ми наслідували Його життя і святі поступки, коли бажаємо просвітитися і очиститися від усякого засліплення серця.

Тому нашим найбільшим старанням нехай буде — вдумуватися в життя Ісуса Христа. Христова наука вища за всі науки святих; а хто матиме Його Духа, той найде хліб життя — манну, що в ній ховається. Але буває таке, що багато людей, навіть при частому читанні Євангелії замало ним переймається; це свідчить про те, що вони не мають у собі Христового Духа.

А хто хоче зрозуміти Христові слова з повною відповідальністю — той нехай старається, цілим своїм життям Його вірно наслідувати. Для чого потрібна та премудра розмова про святу Трійцю, коли тобі бракує покори і тому ти Святій Трійці не будеш подобатися?

Дійсно, премудрі слова не роблять нас святим ані праведним; але чесне життя робить нас милими Богу.

Коли б ти знав ціле Святе письмо на пам'ять і знав думки всіх мудреців, навіщо усе те потрібно без любові і благодаті Божої? Суєта суєт [Марнота марнот] (Еккл. 1,2), крім одного: Бога любити і Йому одному служити.

Найвища мудрість така: відкидувати світ і так прямувати до Царства небесного.
Так, марнота є, бачити проминаючі багатства і на них надіятися.
Марнота також, ганятися за почестями і дертися вгору.
Марнота є, давати волю бажанням тіла, тай пожадати чогось такого, за що потім треба тяжко покутувати.
Марнота є, бажати собі довгого віку, а мало дбати про те, щоб праведно жити.
Марнота є, звертати увагу тільки на теперішнє життя, а не бачити майбутнього.
Марнота є, любити те, що миттєво проминає, а не спішити туди, де чекає нас відвічна радість.
Разом з тим, пам'ятай ту премудрість про Царство небесне, що око не бачило і вухо не чуло. (Еккл. 1,8).
Тому старайся відірвати своє серце від прив’язаності до речей видимих (матеріальних), а звертай увагу на речі духовні!

Про маловажність своєї власної особи

Кожна людина уже від природи бажає щось знати; але що дає знання без страху Божого?

Справді, кращий покірний селянин, котрий служить Богу, ніж гордий мудрець, що не дбає про себе, а спостерігає за рухом небесних планет. Хто себе добре пізнає, той у своїх власних очах маліє і він не тішиться людськими похвалами. Коли б я знав усе, що є на світі, а не мав у собі любові (1 Кор. 13,2), що б дало мені це перед Богом, котрий колись буде мене судити за мої вчинки?

Дуже нерозумний є той, хто шукає все крім того, що веде до його спасіння. Велика кількість мудрих та гарних слів не наситить душі; але праведне життя оживляє розум і чисте сумління дає велике покладання на Бога. Коли тобі здається, що ти багато знаєш і досить добре все розумієш, то знай, що набагато більше є такого, чого не знаєш. Не гордись (Рим. 11,20). Чому хочеш ставити себе вище над іншими, коли є більше таких, котрі мудріші від тебе. Коли б ти навіть бачив, що хтось явно грішить, або що він допускається якого тяжкого злочину, то все це ти не повинен уважати себе за кращого: бо не знаєш, як довго зможеш витривати в праведності. Ми всі немічні, і ти не вважай нікого за гірше немічного, ніж ти сам!

Про науку правди

Наші думки і погляди нас часто баламутять, бо вони короткозорі.

Це велика помилка, коли ми, не дбаючи про нашу душу і про те, що корисне і потрібне, мимоволі звертаємо нашу увагу на речі цікаві, але шкідливі. (на приклад: астрологія, гороскопи) Маємо очі, а не бачимо. До кого Ісус промовляє, тому не треба багато домислів. З одного Слова все постало і про те одне Слово все свідчить: і це то Першоджерело, що до нас промовляє. Без Слова Божого ніхто і нічого не зрозуміє.

О Правдо, Боже! З'єднай мене з Собою у вічній любові!

Нехай замовкнуть усі вчителі, нехай усі створіння тихо мовчать перед лицем Твоїм: Ти єдиний промовляй до мене, Боже! Чим простіше серце матиме людина, тим вищі матерії вона спроможна зрозуміти — тому, що вона отримує світло розуміння з висоти небес.

Добра і побожна людина наперед сердечно планує свої справи, які має зробити в своєму житті. І вони не потягнуть її туди, де є спокуса. Хто веде тяжку боротьбу, як не той, хто намагається побороти самого себе? Це і повинно стати нашим завданням: щоб ми перемогли себе самих і з дня на день ставали сильнішими від себе. Смиренне пізнання себе самого — це простіша дорога до Бога, ніж глибокий науковий дослід. Але тому, що багато людей більше орієнтується на вигідне життя, ніж на чесне життя, і у цьому вони дуже глибоко помиляються, тому що не єдиним хлібом насущним живиться людина! Коли настане день Страшного суду, ніхто не буде нас питати, що ми прочитали; ані як гарно ми говорили, але запитають нас, як ми жили згідно закону Божого. О, як то скоро минає світова слава! Багато людей пропадає на цьому світі через свою пусту славу тому, що замало дбають про служіння Богу. [ Не треба спокушатися на велику земну славу, владу, гроші.] Багато людей пропадає на цьому тому, що вони хочуть бути великими а не покірними, і марно витрачають своє життя.
По правді великий є той, хто має велику любов.
По правді той великий, хто сам у своїх очах малий! - той хто відкидає земні почесті.
По правді той розумний, хто всі земні речі вважає за сміття, щоб тільки Христа собі заслужити (Філ. 3,8).
По правді глибоко вчений є той, хто виконує волю Божу, а свою власну волю відкидає. Досконале християнське життя є таке, коли вже не ми живемо в собі а Ісус Христос живе у нас.

Про старання у справах

Не треба вірити кожному слову, яке ми чуємо навколо себе, але кожну річ треба осягнути по Божому, старанно і детально. Праведні люди не так просто вірять в земне, що хто каже; бо вони знають людську слабкість, яка схильна до злого. Порадься з мудрою і совісною людиною, і постарайся краще у розумнішого повчитися, ніж робити передчасні висновки, які можуть привести тяжких помилок. Чесне життя робить людину мудрою по Божому закону.

Про читання Святого Письма

Чим покірнішою стане людина у своєму серці і чим більш віддасться Богу, тим мудрішою і спокійнішою буде вона у своїх вчинках. У Святому Письмі треба шукати правди, а не красномовності. Ціле Святе Письмо треба читати в тому дусі, в якому воно написано. Ми повинні шукати в Святому Письмі краще поради для себе, ніж гарної мови. Нехай тебе не баламутить авторитет автора; лише любов чистої правди хай спонукає тебе до читання. Не питай, хто це сказав, краще звертай увагу на те, що сказано. Люди змінюються, а Господня правда залишається незмінною на віки. (Пс. 117,2).

Часто при читанні Святого Письма нам перешкоджає наша цікавість, коли хочемо розтлумачити і зрозуміти окремі місця в Святому Письмі, тим часом, як її треба просто прочитати і повірити. Якщо хочеш мати користь із читання Святого Письма, читай з покорою, в простоті серця і вірою, а не підходь до цього науково.

Про невгамовні пристрасті

Скільки разів людина чогось забажає, стільки ж стає неспокійним її серце. Гордий і зарозумілий ніколи не має спокою в душі; в душі скромного і покірливого завжди панує глибокий мир і спокій. Людина часто намагається навіть у дрібницях перемогти і дуже прискіпливо ставиться до своїх побажань. Дуже часто людина не хоче зупинятися перед задоволенням своїх бажань і прихотей.

А коли досягне того, чого бажала, людину аж тоді починає непокоїти її недобра совість: тому, що дала волю своїй пристрасті; а вона ніяк не веде до того спокою, якого людина постійно шукає — людині потрібно тримати рівновагу між тим, що вона хоче і тим, що насправді їй потрібно. Душевного і духовного спокою можна досягнути тільки стримуючи свої пристрасті, а не їх задоволення. Тому нема спокою в серці того, хто віддався тільки земним справам.

Чому треба остерігатися надмірного покладання та гордості

Пуста така людина, котра покладає свою надію тільки на людей, або на самого себе. Не соромся служити іншим, якщо ти дійсно любиш Ісуса Христа, і будь покірним на цьому світі. Не покладайся тільки на себе самого, а всю свою надію покладай на Бога. Роби, те, що маєш робити, а Бог допоможе тобі у твоїй благородні справі. Не покладайся надмірно на свої знання, ані на хист твого ближнього, краще покладайся на ласку Божу. Бог тільки покірливим помагає. Не хвалися ні своїм багатством, ні багатством твоїх друзів; а хвалися Богом, котрий дає все і навіть самого Себе. Не пишайся ні ростом, ні красою тіла, тому що будь-яка недуга може його знищити або спотворити. Не любуйся своєю вдачею, чи своїм талантом, щоб ти не попав у неласку до Бога, тому що все, що ти маєш – ти отримав від Бога. Не вважай себе кращим за інших, щоб часом не показався гіршим перед Богом, який знає, що є в тобі. Не хвалися своїми благородними вчинками і досягненнями, бо Бог судить не так, як люди; Йому часто не подобається те, що людям до вподоби. Коли в твоїй душі панує добро, та щоб зберегти покору, думай про інших ще краще, ніж думають про тебе. Тобі не зашкодить, якщо ти себе поставиш нижче від інших: але дуже багато принесе шкоди, коли ти поставиш себе вище, хоча б над однією людиною. У покірної людини у душі постійний спокій; а в серці гордого завжди заздрісно та гірко.

Чому треба остерігатися надмірної довіри

Не кожній людині відкривай своє серце (Еккл. 8,20), а радься у своїх справах з людиною розумною і богобоязливою. Не довіряй свої власні справи чужим людям. До багачів не підлещуйся, а перед вельможами не приклоняй коліна а поводь себе пристойно. Намагайся спілкуватися з скромними і покірливими, з побожними і праведними розмовляй тільки про те, що веде до добра. Прагни подобатися не людям, а тільки єдиному Богу. Треба всіх любити, але не з усіма дружити. Часто, мало знайома особа, завдяки добрій славі - блиском сіяє; а коли пізнаєш її краще — у гріхах потопає. Ми часто думаємо, що подобаємося людям нашою відкритістю, але згодом самі стаємо жертвою своєї наївності.

Про послух і підлеглість (субординацію)

Дуже велика річ – підкоритися послуху, жити під опікою наставника і нехтувати своєю волею. Далеко безпечніше перебувати під владою наставника, ніж бути наставником. Багато людей віддає власну волю своєму наставнику більш з необхідності, ніж з любові. Вони ніколи не дійдуть до свободи духа, поки ради Бога не піддадуться наставнику, цілим серцем. Ніколи не знайдеш спокою сам, тільки в покірливій підлеглості під проводом доброго наставника. Надмірна надія на зміну місця вашого перебування та стану вже багато людей ошукала. Кожна людина схильна робити по своїй волі і шукає собі подібних, хто її підтримає. Але, коли Бог є між нами, то і нам треба не раз ради святого спокою - поступитися. Хто на світи є такий мудрий, що знає всіх і про все? Тому не покладайся надмірно на свою думку, а краще вислухай думки й інших людей. Складніше радити ніж слухати. Навіть так може трапитись, що одна і друга думка буде добра; але відкинути чужу, коли власний розум цього жадає, це ознака гордості і впертості.

Чому треба остерігатися непотрібної балаканини

Намагайся уникати пустих балачок, навіть якщо з добрим наміром, бо та пустота нас запаморочить і заплутає. Іноді краще мовчати, ніж говорити. Ми тому так радо розмовляємо, що в спільній розмові шукаємо взаємної потіхи і бажаємо заспокоїти свою втомлену душу. Ми радо розмовляємо про те, що любимо, чого бажаємо або що нас турбує. Та на жаль, такі розмови не дають ні користі, ані результату - бо пусті розмови стають на перепоні Духовної розмови з Богом – Молитвою. Тому треба остерігатися і молитися, щоб життя не проходило марно. Коли, все ж таки, розмовляти необхідно, то варто говорити про те, що наводить тільки на добро. Часто, недбалість або зла привичка, стає причиною втрати контролю над своїм язиком, що приводить до серйозних наслідків для самої людини. Але побожна розмова про духовні справи, чимало допомагає духовному удосконаленню людей і єднає у Бозі різні серця.

Про старання за мир і про ревність у поступі

Святий спокій в душі ми б могли здобути, коли б ми перестали займатися чужими справами, що нас не стосуються. Блаженні прості духом, бо вони здобудуть святого спокою. Чому деякі святі були настільки праведні і побожні? Тому, що вони сильно намагалися побороти в собі всі земні бажання і завдяки тому вони могли цілим жаром серця бути разом з Богом і віддати Йому свою волю. Ми над міру займаємося нашими власними забаганками і забагато клопочемося речами, що проминають.

Часто, ми відмовляємося виправляти свої недостатки; тому лишаємося холодними і грішними. Для того, щоб зрозуміти Небесне, потрібно звільнити своє серце від прив’язаності до земних турбот. Єдиною, та найбільшою перепоною є те, що ми не хочемо звільнитися від пристрастей і похотей, і не стараємося йти дорогою праведності святих. При найменших труднощах, ми зразу упадаємо у відчай і прибігаємо до земних потіх. Коли б ми намагалися бути стійкими у боротьбі, напевно ми б відчули Божу допомогу, тому, що Бог допомагає тим, хто бореться проти зла. Нам необхідно відрубати пристрасті, щоб очиститися і мати спокій у серці. Якщо б ми хоч одну нашу ваду в рік викорінили, то через декілька років ми б стали праведними. Ревність і поступ повинні з дня на день зростати. Не легко позбавитися шкідливих душі і тілу привичок, але ще важче робити проти власної волі. Чини опір своїм шкідливим нахилам і навичкам, щоб вони згодом не довели до більшої вади! Перемігши сам себе, здобудеш духовний спокій в серці і більше наблизишся до Бога.

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 1, Січень 2005, Стаття № 4