Празник Собору Пресвятої Богородиці - 8 січня

Празник Христового Різдва виражає величний Божий план відкуплення людського роду. Божий Син з безмежною любов’ю до нас стає малою Дитиною. На свою Матір Він вибирає Пречисту Діву Марію. Завдяки Пресвятій Богородиці, Божі плани могли здійснитися. Без Неї не було б Христового Різдва та не було б відкуплення людського роду. Східна Церква маючи на увазі гідність Богоматеринства, призначила другий день Христового Різдва на особливе вшанування гідності Пресвятої Богородиці.

Історія празника Собору Пресвятої Богородиці

Східна Церква традиційно після великого празника, святкує пам'ять тих осіб, які головним чином були задіяні в подіях празника. У Христовому Різдві на першому місці біля Ісуса бачимо Пресвяту Богородицю. Тож уже в перших віках, вірники збиралися наступного дня після Христового Різдва, щоб подякувати Пречистій Діві Марії за те, що дала нам Спасителя та віддати їй почесть як Божій Матері. Від традиції таких зібрань вірників і сам празник отримав назву Собору.

Важко сказати, в котрому столітті празник Собору Пресвятої Богородиці увійшов у загальну практику Церкви. Деякі св. Отці IV-го ст., як св. Амброзій, св. Августин, св. Епіфан Кипрський і св. Іван Золотоустий, з нагоди празника Христового Різдва у своїх проповідях прославляють Пресвяту Богородицю. Згадку про святкування Собору Пресвятої Богородиці наступного дня після Христового Різдва знаходимо в 79 правилі Шостого Вселенського Собору, що відбувся в Константинополі в 691 році.

Христове Різдво і гідність Богоматеринства

Христове Втілення наділило Пречисту Діву Марію гідністю понад усі гідності — бути Божою Матір'ю. Через народження Ісуса Христа Вона стала дійсною Богородицею і не перестала бути Дівою. Ця гідність є джерелом всіх привілеїв і ласок для Богоматері.

Св. Єфрем Сірійський (†373) великий шанувальник Божої Матері у своїх різдвяних гімнах прегарно оспівує таїнство Втілення, її Дівицтво і Богоматеринство.

«Ніхто не знає, — каже він, — як мае назвати Твою Матір, о Господи! Назве її дівицею, але ж Вона має Дитину. Назве її замужньою, але ж ніхто її не знав! Коли ж Твою Матір не можна збагнути, то хто в силі Тебе зрозуміти» (Гімн, XI, 1). «Твоя Мати це чудо! Увійшов у Неї Господь і став слугою. Увійшов Могучий словом і став німий. Увійшов Володар громів і Його голос замовк. Увійшов найвищий Пастир і став у Ній ягнятком, яке з плачем вийшло на денне світло!» (Гімн XI, 6).

Св. Іван Золотоустий у проповіді «Про Пречисту Діву і Богородицю Марію» розважаючи над її вибором на Божу Матір, каже: «Нічого не можна знайти між людьми такого, як Богородиця Марія. Перейди, чоловіче, думкою всі створіння і поглянь, чи е що рівне або більше, як Свята Богородиця Марія? Вона єдина дивно почала у своєму лоні. Блаженні через Неї жінки, бо жіночий рід уже більше не знаходиться під прокляттям. Вона породила таку Дитину, задля котрої перевищила у славі ангелів... Тому скажімо їй: Благословенна Ти між жінками. Ти одна зцілила печаль Єви, Ти одна витерла сльози плачучої. Ти одна принесла викуп світу, Тобі одній була довірена цінна Перлина, Ти одна зачала без похоті й породила без болю, Ти одна народила Емануїла (переклад «З нами БОГ !») по Його велінню» (Твори, Том 8, ст. 907).

Наша Церква в дні Собору Пресвятої Богородиці у своїх Богослужіннях взиває вірних до прослави Богоматері: «Прийдіть, і звеличаймо Матір Спасителя, — співаємо на хвалитних утрені — яка і після Різдва Господа, залишилась Дівою. З Архангелом Гавриїлом вихваляймо і з пастирями прославляймо, кажучи: Богородице, моли з Тебе втіленого Господа за наше спасіння».

Християнське Подружжя і його обов’язки

Церква Христова присвячує другий день Різдвяних свят святій родині, тобто Пречистій Діві Марії та її святому обручнику, Йосифу. Як сам Ісус Христос є взірцем ідеального побожного життя, так і Пресвята родина є ідеалом католицької родини.

Найважнішою чеснотою святої родини була чистота. Пречиста Діва Марія і св. Йосиф разом склали обітницю чистоти й жили разом як брат і сестра. Такого життя бажав від них небесний Отець, бо хотів, щоб на лоні такої святої родини прийшов на світ і виховався Його єдинородний Син — Ісус Христос. З цього випливає, що чистота повинна бути також чеснотою наших сімей. Відносно цього св. апостол Павло дає добру пораду подругам, кажучи: «Ось що, брати, кажу: Час короткий. Тож нехай ті, що мають жінок, живуть, немов би й не мали...» (1 Кор 7,29). Це означає, що люди одружуються не тільки, щоб задовольняти пристрасті їхнього тіла. Вони повинні завжди пам’ятати, для чого Господь наділив людей статтю? Зразу після сотворіння перших людей Адама і Єви, злучивши їх у подружжя, сказав Творець: «І сотворив Бог людину на свій образ; на образ Божий сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: Будьте плідні й множтесь і наповняйте землю...» (Бут 1,27). Проте головною й єдиною ціллю людини не є стать, але служіння Богу, прагнення до Нього й досягнення нашої остаточної мети – Царства Небесного. Тому й св. апостол Павло радить подружжям, не дуже прив'язуватися до тілесного життя: «Кажу це вам на вашу користь — не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа» (1 Кор 7,35). Основною метою християнської сім‘ї – є виховати своїх дітей у християнському дусі (у Вірі, Надії та Любові).

Другою, не менш важливою, чеснотою подружжя є подружня вірність один одному. Господь Бог дав дуже суворий закон щодо того в Старому Заповіті, тож ті, що порушили цю заповідь, каралися смертю (через каменування). Подружжя має велике значення в очах самого Творця, тому Він хоче, щоб воно залишалось святим і праведним, здоровим і побожним, бо тільки з такої сім‘ї вийдуть добрі та чесні діти. Ісус Христос підняв подружжя до рівня святої Тайни, виявляючи цим свою увагу до нього, а також те, що Він бажає, щоб подружжя зберігалося святим та чистим. Так навчає Христос: «Задля жорстокості ваших сердець Мойсей дозволив вам відпускати ваших жінок; спочатку ж не було так. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку і ожениться з іншою, той чинить перелюб і хто ожениться з розлученою, чинить перелюб» (Мт 19,8).

«Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою, і мовив: Тому покине чоловік батька і матір і пристане до своєї жінки й будуть двоє одним тілом, так, що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог з'єднав, людина хай не розлучає» (Мт 19,4; див. 5,32; Лк 16,18; Мр 10,11).

Святий Павло повторює цю заповідь і пояснює: «Одруженим же наказую не я а Господь: Жінка нехай не розлучається зі своїм чоловіком; коли ж розлучиться, нехай зостається незаміжня або нехай помириться з чоловіком, а чоловік нехай не відпускає жінку!» (1 Кор 7,10).

А тепер гляньте, що людина зробила з тою святою інституцією? Вона потягла її через болото й грязь гріхів. Тепер подружжя вже не є святою інституцією про яку говорив Творець, але згідно з поглядами деяких людей, є «пристарілим забобоном». Тепер молоді люди живуть без Божого благословення, неначе ті бездомні пси. Поки можуть терпіти один одного, доти живуть разом, коли вже пересичені тією тілесною любов'ю, тоді розходяться й пристають до інших.

Таке розгнуздане тілесне життя приносить з собою багато інших лих, як позашлюбні діти (які все життя відчувають себе не бажаними), розлучення, аборти, сирітство (свідома відмова від власних дітей), алкоголізм та наркоманія, проституція, дитяча злочинність, байдужість батьків до виховання власних дітей – це спонукає негайну Божу кара — ВІЛ СНІД, бездітність, венеричні хвороби, ракові захворювання, психічні травми та відхилення, смерть у молодому віці. Такими темпами люди, дуже скоро, самі себе винищать таким безбожним життям. Тому подумаймо над тим, що робимо, схаменімось поки ще є час, та й повернімо святість і подружню чистоту нашим сім’ям. Звернімо нашу увагу на ідеал християнського подружжя, на Святу Родину й просімо Господа Бога, щоб помагав нам провадити святе подружнє життя. Бо тільки таким чином спасємо себе самих, та й наших дітей, навчаючи їх як треба жити, щоб осягнути мету нашого життя – Царства небесного, яку намітив для нас сам Господь.

Ікона Богородиці Єрусалимської

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 1, Січень 2005, Стаття № 1