ВЕРВИЦЯ - Надзвичайна цінність

Псалтир Марії

Відколи св. Домінік установив це набоженство і аж до 1460 р., називалося воно "Псалтир Ісуса і Пресвятої Діви". Чи тому, що він містить у собі таку ж кількість Ангельських Привітань, як і псалмів Псалтир Давида чи то через те, що прості і неграмотні люди, які не можуть читати Псалтир Давида, одержують з молитви на Вервиці плоди, рівні тим, які мають з читання Псалмів Давида.

Вони отримують навіть щедріші плоди передусім тому, що Псалтир Ангельський зродив плоди шляхетніші, тобто Втілене Слово, Псалтир ж Давидів його тільки пророкував. Як дійсність досконаліша за модель, а тіло - за тінь, так, мабуть, Псалтир Пресвятої Діви довершеніший за Давидів, бо був лише його тінню і образом. Окрім того, Псалтир Пресвятої Діви або Вервиця, що складається з "Отче наш" і "Богородице Діво" був створений Пресвятій Трійці.

Псалтир Ісуса і Пресвятої Діви складається з трьох коронок по п'ять десятків кожна і має за мету:

5. Наповнити нас ласками у цьому житті, миром у годині смерті та славою у вічності.

Вінець троянд

Відколи блаженний Алан де Рупе відродив почитання набоженства, голос народний, котрий є голосом Божим, назвав його "Вервицею", ("Рожанець", що означає вінець троянд). Тож скільки разів побожно відмовляється Вервиця, стільки ж разів вкладається на голову Ісусові та Марії вінець зі ста п'ятдесяти білих і шістнадцяти червоних троянд Неба; троянд, які ніколи не втратать ані своєї свіжості, ані своєї привабливості.

Пресвята Діва прийняла І сподобала цю назву - Вервиця, наголошуючи багатьом Своїм шанувальникам на тому, що скільки "Богородице Діво" промовили б на її честь, стільки пожертвували б їй найчарівніших троянд, і скільки повторили б Вервиць, стільки б було вінців троянд. Брат Альфонс Родрігес з Товариства Ісуса молився на Вервиці з такою ретельністю, що нерідко було видно, як з кожною молитвою "Отче наш" виходила з його уст червона троянда і з кожною "Богородице Діво"- біла троянда, однаково прекрасні і запашні.

Хроніки св. Франциска розповідають, що один молодий монах мав звичку, щодня перед обідом читати молитви-коронки до Пресвятої Діви. Одного разу він не встиг помолитися, а вже пролупав сигнал йти до столу, тоді попросив наставника, щоб дозволив йому все ж таки помолитися, перш ніж сяде обідати. Отримавши дозвіл, подався до келії. Позаяк довго його не було, наставник послав одного з братів, покликати його. О, диво! Той побачив його, осяяного небесним світлом і Пресвяту Діву з двома ангелами. З його вуст за кожним "Богородице Діво" виходила прекрасна троянда, яку обережно підхоплювали ангели і оздоблювали нею голову Пресвятої Діви, що з задоволенням приймала таку шану. Ця картина вразила також і двох інших братів, яких післали з'ясувати причину запізнення. Пресвята Діва не зникла, аж поки монах не відмовив цілу коронку. Вервиця 150 "Богородице Діво",таким чином, є великим вінцем, Вервиця 5 "Отче наш"- малим вінком квітів або троянд небесних, покладених на голові Ісуса і Марії.

Троянда - це королева квітів, Вервиця - це троянда серед побожних практик.

Надзвичайна цінність святої Вервиці

Важко сказати, чи віддає перевагу Пресвята Діва Вервиці на, інші побожними практиками і як щедро винагороджує тих, які поширюють її. Однаково неможливо сказати, якою грізною Вона може бути щодо противників св. Вервиці. Найдорожчим у житті для св. Домініка було прославлення Матері Божої, проповідування її величі, заохочування усіх до почитання її Вервицею. У відповідь всемогутня Цариця Неба неустанно виливала на цього святого щедрі благословення: увінчала його праці тисячами чудес; щоразу, коли він просив про щось Бога, випрошувала йому це Своїм заступництвом. Ця чудесна ласка сприяла його перемозі над єресями альбігінсів і зробила патріархом великого Ордену.

Що можна розповісти про бл. Алана де Рупе, відновника того набоженства? Пресвята Діва удостоїла його неодноразово Своєю появою щоб навчити Його, як заслужити власне спасіння, стати добрим священиком, досконалим ченцем і послідовником Ісуса Христа. У спокусах і страшних переслідуваннях, яких він зазнав від сатани, що довели його до страшенного смутку і навіть до розпачу, Вона втішала його, розганяючи Своєю солодкою присутністю усі хмари темряви. Вона навчила його, як молитися на Вервиці та як можна осягнути досконалість.

Абат Трітеміус, учений Картагінець, мудрий Мартин Наварра та інші висловлюються про нього з великою пошаною. Він залучив до Братства Вервиці більше 100 000 осіб. Помер бл. Алан в Тунолі (Типоііе), у Фіандрах, 18 вересня 1475 року.

Диявол, заздрячи тим великим плодам, які збирав завдяки цьому набоженству бл. Томас від св. Івана, славний проповідник Вервиці, зіслав на нього довгу і прикру хворобу, яку лікарі визнали за невиліковну. Якось уночі, коли він думав, що вже помирає, диявол з'явився до нього. Однак він, зносячи побожно очі до образу Пресвятої Діви, що висів над ліжком, заговорив до Неї з останніх сил: "Допоможи мені, підтримай мене, найсолодша Мати Моя!" І Матір Небесна взяла його за руку й мовила йому: "Не бійся, Томасе, сину Мій; приходжу підтримати тебе; встань, встань і далі проповідуй Мою Вервицю, як це робив досі; Я захищу тебе від усіх твоїх ворогів".

Почувши ці слова, диявол утік, а хворий, вставши цілковито здоровий, подякував Пресвятій Діві і почав знову проповідувати Вервицю з дивовижним успіхом.

Пресвята Діва прихильна не тільки до проповідників Вервиці. Вона чудово винагороджує і тих, хто власним прикладом заохочує інших до цього набоженства.

Король Альфонс, прагнучи, щоб уся його родина вшановувала Вервицею Пресвяту Матір, заохочував усіх до того власним прикладом, носячи при боці велику Вервицю. Однак читання молитов на ній не було обов'язковим, лише добровільним: завдяки чому увесь його двір почав побожно молитися на Вервиці.

Незабаром він переконався, як Пресвятій Матері подобається його побожний намір. Якось король важко захворів; вирішили навіть, що він помер. Та тільки його схопив трибунал Божий, як він побачив дияволів, які звинувачували його у багатьох злочинах, і Божого Суддю, що мав винести йому присуд вічної кари. Аж ось прийшла Матір Пресвята і заступилася за Альфонса. Дияволи поклали на одну шальку терезів гріхи короля. Вона поспішила покласти на другу шальку велику Вервицю, яку Альфонс носив на її честь, а також Вервиці тих, кого своїм прикладом заохотив до цього набоженства. Відразу ж та шалька переважила Пресвята Діва, дивлячись на Альфонса, ласкаво мовила до нього: "Випросила тебе у Сина, як нагороду за малу послугу, яку ти зробив Мені, носячи Вервицю, щоб ти жив ще кілька років; отож використай їх добре і чини покуту".

Отямившись, Альфонс вигукнув: "О, благословенна Вервице Пресвятої Діви, завдяки якій я уникнув вічної кари!" Незабаром він виздоровів. Відтак до кінця життя щоденно молився на Вервиці.

Нехай ті, які моляться до Пресвятої Діви, подумають про те, як залучити щонайбільше віруючих до Братства Вервиці, наслідуючи Святих і короля Альфонса! І тоді тут, на землі, втішатиметеся її милістю, а у призначений день отримаєте життя вічне.

"Той, хто перебуває в Мені, одержить життя вічне", - навчає нас Святе Письмо.

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 10, Жовтень 2004, Стаття № 6