Випуск №9, СТАТТЯ №3, 2005

Чудотворна ікона Крехівської Божої матері

Крехівський монастир зовсім захований від людського ока на прекрасній галявині, у лагідних закутках Львівщини біля Жовкни... Околиця там напрочуд гарна, а глибокі яри, порізані шумливими потоками, зелені ліси й діброви надають їй чару гірської країни.

Монастир отців Василіан заснований тут на початку XVII століття. Крехівські пани Сапіги і Вояковські та гетьман Станіслав Жолкевський постаралися про земельні наділи для монастирської обителі. На цьому місці постала спершу маленька Преображенська церква, а згодом, біля 1629 р., більша церква св. Миколая (на місці сьогоднішнього мурованого храму) та вкінці, тобто в 1628 р. дзвіниця. Поміж численними добродіями і жертводавцями не бракувало наших найславніших гетьманів: Хмельницького, Дорошенка і Мазепи. Ці багаті пожертви дали змогу крехівській братії в 1660 р. обвести довкруги всю свою чернечу республіку міцними оборонними мурами зі стрільницями, з чотирма наріжними баштами на гармати та з глибокими водними ровами. Ця чернеча фортеця склала відмінно свій перший іспит під час турецько-козацького походу на Львів 1672 р. за гетьмана Дорошенка. Заздалегідь він вислав до Крехівського монастиря козацький загін під проводом Івана Мазепи боронити його від татарських наїздів.

Коли ж напасники таки завзялися здобути Крехівську твердиню, то не тільки багато їх полягло від козацьких самопалів, але при тому загинув й сам небіж хана від гарматного пострілу з монастирської башти.

Крехівський монастир скоро переріс усі довколишні монастирі, що постали в тому самому столітті, як Верхратський, Шеплотський, Бесідський та інші. В його мурах розвинулася висока церковна культура.

У загальному вшануванні в народі була чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, яку подарувала монастиреві родина Красовських зі Львова. Історія цієї чудотворної ікони така: В Красовських народилася сліпа донька. При хрещенні їй надали ім'я Олександра. Росла вона, виростала сильною та здоровою, але серце родичів краялося з болю, що рідна їхня дитина не бачила ані їх,, ані свого оточення, ані того гарного світу, ані сонячного блиску. І може тому, що була сліпою та більш безпомічною, родичі любили її більше ніж інших дітей. І сама сліпа дитина бажала побачити красу, розсіяну у всесвіті, й потішитися тим. Бо за винятком сліпоти, Олександра була нормальною та здоровою дитиною. Побожна мати виховувала свою донечку по-християнськи, навчала її про Бога та заохочувала любити і шанувати Божу Матір. Прикро було родичам, що така розумна дитина не могла бачити світу Божого. З роками зростала Олександра в надзвичайній набожності до Пресвятої Богородиці. Вона радо слухала, що її ровесниці оповідали, як сонце веселить природу, як квітки цвітуть але не могла цього побачити власними очима. Не раз вона дуже бажала побачити чуда природи, але сліпота не дозволяла їй цього!

В домі була ікона Пресвятої Богородиці. До тієї ікони вона просила привести її. Впала перед нею навколішки й благала Пресвяту Діву Марію змилуватися над нею, повернути їй зір, відкрити їй очі: «О, моя небесна Ненько, — так вона голосно молилася — Ти знаєш моє горе та бачиш моє болюче страждання. Ах, як це важко жити сліпому в світі! Маріє, Ти могутня перед Божим троном. Благаю Тебе, вилікуй мене зі сліпоти, якщо такою буде Божа воля!» Перестала молитися словами, але серце, засмучене болем, далі благало чуда. Час від часу було чути тільки поодинокі слова благання: «Маріє, Маріє, Маріє..» Ця ревна молитва, що випливала з наболілого серця бідної Олександри, плила до серця Пречистої Діви. Сталося чудо! Пресвята Богородиця нагородила непохитну віру Олександри. Молода Красовська прозріла й обмила свої очі сльозами радості. Вона вдивлялася тепер в чудотворну ікону Небесної Неньки і радості її не було кінця. «Я бачу! Я бачу! Марія, моя Небесна Ненька, повернула мені зір!» Так вона кричала на весь дім. На крик Олександри вбігли до кімнати мати та батько. Дійсно дивляться і бачать, що сталося чудо, їх сліпонароджена дочка бачить світ, бачить їх... і це завдячує Небесній Цариці. ЇЇ непохитна віра, дістала свою нагороду.

Тепер разом і тато, і мама, і дочка, припали навколішки перед чудотворною іконою та сердечно дякували Пречистій Діві за одужання. Весь дім Красовських наповнився великою радістю, де перебувала чудотворна ікона Богородиці, запорука Божого благословення для Красовських. Хоч як вони дорожили цим скарбом, проте не вважали себе достойними тримати довше в своїй хаті цю чудотворну ікону. Порадившись вирішили відвезти ікону Богородиці до Крехова і там віддали її до монастирської церкви, щоб всі могли прилюдно почитати Небесну Неньку в її чудотворній іконі.

В монастирі помістили цю чудотворну ікону над головним престолом. Коло бічного престолу, по лівій стороні, розмальовано історію одужання сліпонародженої дочки Красовських, Намальовано, як сліпа Олександра молиться надзвичайно побожно перед іконою Божої Матері, і як родичі з прозрілою Олександрою передають ікону Матері Божої ігумену Крехівського монастиря.

Перші чуда біля цієї ікони почали відбуватися 2 липня 1688 року. Того дня священики о. А. Свідницький, о. Т. Вітошинський та о. І. Ковальський, а також і велика кількість побожних парафіян побачили над монастирем небувале і дивне явище: вогненний стовп, який освітлював усю околицю. А в ту же мить у монастирській церкві по обличчю Матері Божої, перед іконою якої палали свічки, спливали двома струмочками сльози. Плач Пресвятої Богородиці на іконі тривав чотири тижні.

Львівський єпископ Йосиф Шумлянський, побачивши на власні очі сльози на обличчі Пресвятої Богородиці, зображеної на іконі, переслухавши під присягою свідків численних чуд, відповідною грамотою від 6 липня 1688 року проголосив Верхратську ікону Матері Божої чудотворною.

У 1808 році після скасування австрійським цісарем Йосифом II Верхратського монастиря чудотворну ікону було урочисто перенесено з процесією до Крехівської василіянської чернечої обителі. Престол перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці у Крехівській василіанській церкві відповідним декретом Папи Лева XIII був наділений численними привілеями відпустів.

Після ліквідації радянським комуністичним режимом василіанських монастирів, у тому числі й Крехівської обителі, чудотворну ікону Матері Божої було передано у 1949 році до церкви св. Парасковії, яка знаходиться на Підзамче у м. Львові.

З відродженням УГКЦ і Василіянського Чину в Україні чудотворну ікону Матері Божої разом зі збереженими дарами влітку 1990 року було перенесено до церкви св. Онуфрія, а потім з урочистою процесією - до василіанської монастирської церкви св. Миколая в Крехові. Відпусти у Крехівському василіянському монастирі відбуваються на літнього Миколая і Преображення Господнього.

Як і колись, так і тепер тисячі прочан з усіх куточків України, а також з-за кордону спішать до Крехова, щоб скласти в молитвах щирі слова подяки Господу за численні ласки, які вони отримали за посередництвом Пресвятої Богородиці перед чудотворною іконою Матері Божої.

Ця Крехівська чудотворна ікона і сьогодні роздає ласки всім, хто щиро і в покорі до неї прибігає і ласки благає. Біля чудотворної Крехівської Божої Матері завжди знайдемо розраду і силу терпіння, згоджуватися з Божою волею. До Тебе, Крехівська Божа Мати, линемо, думками нашої душі та просимо: Пречиста Діво Маріє Маріє! Молися за нас! ! Бо Ти Єдина, на кого надіємося і плекаємо надію колись у небі з Тобою Трисвяту пісню Господу Богу заспівати заспівати. Ам . Амінь

 


АКЦІЯ!


Вам подобається образок ???

Ви можете замовити його через Інтернет!


50 коп.


Промінь Любові № 9, Вересень 2005, Стаття № 3

Надрукувати цей текст?




Новости ХМАО, городов округа,
Hosted by uCoz