Випуск №2, СТАТТЯ №3

Повчання від Св. Василія Великого (до празника Трьох Святителів)

Василій Великий, святий, що серед всіх святих зібрав у собі доброчесність: Мойсеєву лагідність, Ілієву ревність, Петрове визнання, Іванове богослов'я, Павлову невтомність, - на славу Божу, поширення Церкви, збереження віри і єдності Церкви, та спасіння вірних. Єпископ, що з-за своєї святості, мудрості і апостольської праці, вже сучасниками порівнюваний з патріархами, пророками, апостолами і євангелістами. Церквою він названий Великим і Учителем всього католицького світу. Його святе життя – невтомна, щоденна боротьба з антихристом. В ній прославив Христа Василій, єпископ, піднявшись до надлюдських висот...

Після теперішнього мірила Твори св. Василія Великого обіймають три томи, змістом яких є: Проповіді про створення світу, - Проповіді на псалми, - Пояснення книг пророка Ісаї, - П'ять книг проти Евномія (проти аріанізму), - Про Святого Духа, - Моральні Правила, - Проповіді, — Подвижничі устави, — Листи (365) св. Василія різним особам. Читаймо і задумаймося над словами св. Василія Великого, як він говорить до нас:

Мої брати!

Маю чимало спонук подати вам такі поради, що їх вважаю за найкращі і я певний, що вони стануть вам у пригоді, як тільки послухаєте мене. Те, що в дбанні за вічним життям може нам допомогти, це, кажу, слід любити і всіма силами старатися його придбати. А те, що не помагає нам у цьому, цим повинні ми нехтувати, як чимось не цінним. Коли хто мовою зібрав би і докупи згромадив увесь людський гаразд, відколи є люди, то він переконався б, що цьому всьому не сила зрівнятися навіть із найменшою частинкою вічних дібр.

Християнство по суті - це наслідування Ісуса Христа в його людській природі, за покликанням кожного. Кожний вчинок і кожне слово Спаса нашого Ісуса Христа - це закон побожності й чесноти. Тому ж то Він і став людиною, щоб представити нам, наче в образі, побожність і чесноту, щоб по силі кожний і кожна наслідували той первовзір.

Отож, стань наслідувачем Христа, а не антихриста; Бога, а не Божого противника! Милосердного, а не злобного; Чоловіколюбця, а не ворога людей.

Наслідуй тих, що живуть свято, їхні приклади в серці собі записуй. Коли хочеш служити - служи в ім'я Христа. Він же сказав: "Що тільки зробите одному з тих моїх найменших братів, мені ви робите" (Мт. 25). Чи приймеш подорожніх, чи нагодуєш убогих, чи потішиш сумних, чи руку помочі подаси потребуючим, чи послужиш хворим, - усе Христос прийме для Себе.

Ще не зрікся себе, хто бажає сповняти свої вподобання. Ще не покинув світських справ, кого ще тримає користь, чи людська слава. Зректись себе – значить, забути все, що минуло, та відступити від своєї волі. Чи бачиш це небо, яке воно гарне, яке величне? Чи бачиш землю, яка вона простора? Чи бачиш те все, що можемо на ній творити? - Проте ніщо з цього всього не дорівнює щастю праведних! Бо це все проминає, а наші духовні добра залишаться навіки! Може, те, що хочу сказати, здається тобі дивним, все ж це — щира правда: Коли роздати багатства так, як Господь каже, вони лишаються нам, коли ж їх затримати собі, - вони переходять до іншого. Коли їх бережеш, - не будеш їх мати. Коли ж розділиш, - не затратиш їх. Ти свої добра наперед висилаєш до неба, віддаючи їх убогим, і віднайдеш усе в Бога з великими відсотками. Хоча деякі люди й нагромадили у своєму житті незліченну кількість золота, воно таки не буде їхньою власністю назавжди.

Молитва

Молитва - це просьба про дар, яку вірний несе до Бога. А тієї просьби ми не вимовляємо самими тільки устами. Не думаймо, що Богові аж словами щось треба пригадувати. Навпаки, Він і без нашої просьби знає, що для нас потрібне. Що ж тоді хочемо цим сказати? Ось те, що наша просьба не має бути в звуках, бо сила молитви полягає скоріше в почуваннях душі і в чеснотних вчинках цілого нашого життя. Коли розпочинаєш молитву, лиши себе, покинь землю, перейди до неба, покинь усяке створіння видиме і невидиме, почни славословити Того, що все створив. Не проси про майно, ні про людську славу, ні про владу, а не про щось мінливе. Проси про Боже Царство, а Він дасть тобі все необхідне для тіла, як це сам Господь сказав: "Шукайте найперше Божого царства, а все інше додасться вам" (Мт. 6, 33).

Незнання Бога - це смерть душі.

Постійно пам'ятати про Бога — це побожна річ. А для душі, що любить Бога, не є воно тяжко. Не менш важко бути мужнім і сильним посеред прикрощів, як і в доброму гаразді не втратити голови. Спокусник каже: "Нинішній день мені, завтрашній — Господу!" Господь же, навпаки, каже: "Сьогодні послухай голосу мого!" Коли ти бажаєш з'єднатися з Богом і стати Його вибраною дитиною, тоді чому робиш те, що образливо Господу? Чому зневажаєш Його заповіді?

Остерігайся, щоб допускаючись щораз більше гріхів і, сподіваючись їх прощення, ти не накопичив їх надміру!

Мерця не вінчають! Ніхто не є тому праведний, що не в силі вже грішити! Бути стриманим на старість, - це ніяка стриманість, це радше нездатність до розпусти.

Поки маєш силу, гріх розумом перемагай! В цьому бо й чеснота: уникати зло, а робити добро.

Залишити зло, - це само по собі ще не заслуговує ані на похвалу, ані на догану. Коли ти покинеш свої гріхи із-за віку, тоді треба бути вдячним твоїй немочі. А ми хвалимо тільки тих, що добровільно стали добрими, а не тих, що їх природа приневолила покинути зло.

Оберігайся, щоб не мусів ти оплакувати свого злого вчинку тоді, коли вже не буде часу на покаяння. Хто тобі визначив межі віку? Хто запевнив тебе про пізню старість? Хто для тебе такий певний поручитель про майбутнє? Хіба ти не бачиш малих дітей, що їх забрала смерть? Хіба не бачиш, що між нами не стало тих, що були в силі й розквіті віку? Життя не має якоїсь згори призначеної міри.

В присутності Судді, що Його ми чекаємо і що, напевне, прийде, ти сам собі закриєш призначені тобі почесті й небесну славу, а відкриєш невгасаючий вогонь — пекло з його карами, і страшну вічність мук, замість довгого й щасливого життя. Не думай, що я тебе страшу якимись вигадками, як мати й пестунка страшать маленьких дітей, заспокоюючи їх видуманими оповіданнями, коли вони надмірно плачуть і метушаться. На основі євангельського провіщення маєш знати, що ні одна йота, ні одна риска не минеться.

За хвилинку грішної розкоші я терплю вічні муки! За догоджання тілу мушу йти в огонь! Справедливі Божі суди! Вони мене кликали, а я не слухав! Брате, або бійся пекла, або старайся дістатися до неба! Вчися жити по Євангелію берегти очей, стримувати язик, панувати над тілом, упокорювати дух, бути чистим серцем, здавлювати в собі гнів.

Коли тебе ненавидять, - ти люби. Коли переслідують - ти стерпи. Лають тебе, - благослови. А що добре легке? Котрий сплюх лишив по собі пам'ятник перемоги? Хіба увінчають кого з тих, що час свій переводили на гулянні й музиці? Будь переконаний, брате, що не той досконалий, хто добре почав, а той, хто добре закінчив. Той тільки прийнятий у Бога.

Коли по силах переможеш одну пристрасть, переходь до боротьби з другою; так поступово переможеш усі пристрасті, одне бо є ім'я розкоші, але різні предмети. Добре вважай, щоб не змарнувати часу; час утікає і не чекає на того, хто запізнився. І як не можеш змінити течії ріки, так і часу, що котиться природним бігом, не можна зупинити чи завернути того, що вже проминув, хіба що використати той, що ось настав.

По закінченні життя не місце на добрі діла. Коли ти втікаєш від вузької дороги, що веде до спасіння, а пускаєшся на широку дорогу гріха, боюся, щоб ти, аж до кінця нею йдучи, не зайшов і до такого місця, що закінчує ту дорогу.

Приглянься самому собі - хто ти?

Добре пізнання себе самого стане тобі провідником до пізнання Бога. Не подивляй грошей, слави і влади! Не ціни так високо все те, що служить тобі до цього дочасного життя, щоб, дбаючи про нього, ти не занедбав свого вищого життя. Не прив'язуйся до смертного, начебто до вічного, і не погорджуй вічним, немов проминаючим! Але слідкуй за собою, тобто на свою душу! її прикрашуй, про неї дбай, щоб своєю дбайливістю усунути з неї всякий бруд, який чіпляється її із-за гріха, але прикрась і проясни її всякою красою чесноти! Не оглядайся на тіло, бо воно минає! Дбай про душу, що є безсмертна!

Досліджуй справи (твого життя) кожного дня, порівняй їх з попереднім днем і так працюй над поправою. Слідкуй за собою, щоб пізнати здоров'я і хворість душі! Не переставай досліджувати себе, чи життя твоє іде по заповіді! Перестань вишукувати хиби других, не дозволь своїм думкам займатися чужими недомаганнями, але вважай на себе, цебто зверни око своєї душі на власні недомагання!

Не суди падіння в гріх інших! Є справедливий Суддя, який «віддасть кожному по його ділах» (Рим. 2, 6).

Покаяння - це спасіння, а несвідомість покаяння -смерть. Тривання в хибі - познака, що не покаявся. Після початку повинен наступати охочий поступ у чесноті. Дбай про великі чесноти і малих не занедбуй! Змагай до найдосконалішого життя Збирай якнайбільше заслуг, щоб у час біди знайшов ти скриті скарби!

Ніхто розумний не буде гордий ані з своєї мудрості, ані з сили чи вроди тіла, ані з інших речей. Візьми собі в тямку оці дві речі: щоб ти не вважав себе за щось велике, ані кого другого не ставив нижче від себе. Зачекай на кінець життя, - тоді отримаєш слушну нагороду. А тим часом задовольнися останнім місцем, тоді приймеш перше. Христос каже, що тратить заплату в Бога той, хто добровільно висовує себе на показ людям і робить добре так, щоб вони його бачили. Каже Спаситель «Вони вже тепер отримали свою нагороду» (Мт 6,2) То ж не роби сам собі шкоди бажанням блистіти в людей! Коли Бог є Той, що все досконало знає, то дбай про славу в Бога, Він бо по-царському винагороджує. Коли побачиш, що твій ближній грішить, не дивися тільки на той його гріх, але подумай собі, що він дещо й доброго зробив або робить. Не відплачуй злом за зло, ані лихим, обгорнутим у ще гірше! Остерігайся, щоб ти не став подібним грішнику, віддзеркалюючи на собі його подобу!

Лайка

Лайка — це щось погане! Дивись, щоб її не наслідувати! Те, що другий почав, не може тебе виправдати! Хіба ж є що нерозумніше, як злість!

Немає чогось важливішого над душу, за яку Христос помер Відвідуй тих, що їх діткнув якийсь біль, І ніколи ніким не погорджуй.

Не дозволяй, щоб хто інший виконував за тебе твої обов'язки, не дай відібрати собі нагороди. Тішся кожним добрим вчинком ближнього, за нього Бога прославляй. У кожній справі, хоча б виглядала дуже непомітною, остерігайся легковажності, все роби, немов на Божих очах. Теперішній час є часом покаяння і прощення гріхів, а в майбутньому віці буде справедливий Божий суд: нагорода або кара.

Покаянням не вистарчає до спасіння самого віддалення від гріхів, але їм потрібні і плоди, гідні каяття. По відході з цього земного життя уже нема часу для добрих вчинків. Як сказав Господь, перша і найбільша Заповідь в Законі - любити Бога всім серцем, а признак любові — дотримання Заповідей.

Шанує І прославляє Бога, хто виконує Його волю, а безчестить Бога, хто не виконує Його Заповіді. Знак учнів Христових – взаємна, один до одного, любов у Христі. Визнавати Господа нашого Ісуса Христа і Його науку, треба відважно, без страху та ганьби. Не годиться сумніватись у тому, що сказав Господь, але приймати все сказане в переконанні, що всяке слово Боже правда. Хто не вірить Господу в малому, той тим більше не повірить у великому!

Кінець гріха — смерть. Кінець виконання заповідей Божих - життя вічне. Заповідь Божу треба виконувати не для того, щоб подобатись людям, але завжди треба намагатись догодити Богові і прославити Його.

Для досягнення вічного життя, невідкладною умовою є, Причастя Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа. Той, що приступає до Причастя без розуміння наміру, не має з того користі, а той що причащається не достойно – буде осуджений.

Треба бути милостивим і щедрим. Хто не такий, той буде осуджений. Не треба сваритись або мстити, а жити по головній заповіді любові та з усіма жити в мирі.

Любов до Бога - невичерпний скарб, хто його має, той багатий, хто його не має, той убогий.





АКЦІЯ!


Вам подобається образок ???

Ви можете замовити його через Інтернет!


50 коп.


Промінь Любові № 2, Лютий 2004, Стаття № 3

Надрукувати цей текст?




Новости ХМАО, городов округа, шкафы металлические гардеробные
Hosted by uCoz