Наслідування Ісуса Христа

Про Любов Ісуса понад усе

Щасливий той хто розуміє, що то означає любити Ісуса, а себе ради Ісуса ні за що мати. Не раз треба задля свого улюбленого і любиму річ покинути, бо Ісус хоче, щоб Його Єдиного понад усе любити. Прив'язаність до земного зрадливе і нетривале, а любов до Ісуса вірна та вічна. Хто прив'яжеться до земного, той минеться з проминаючим, а хто припаде до Ісуса, стане сильним на всі віки. Його люби і тримайся, як приятеля; Того, який не покине тебе, хоч усі відступлять від тебе, і не дасть тобі наприкінці загинути. Хочеш, чи не хочеш, треба буде колись з усім розстатися. Тримайся Христа в житті і смерті. Довірся Божій Його любові: Тільки Він один зможе тобі допомогти, коли все інше тебе залишить. Твій улюблений е такої вдачі, що Він не хоче допустити ще кого стороннього: але Сам один бажає мати твоє серце і як володар панувати на своєму власному престолі. Коли зумієш відсторонити від себе всяке проминаюче, тоді Ісус радо завітає до тебе. Переконаєшся, що майже все те пропаде, на що ти надіявся, довіряючи людям, а не Ісусу. Не уповай, та не надійся на тростину, якою вітер колише, бо кожна смертна людина — то трава і вся слава її, як цвіт трави зів'яне (Іс. 40,6,7)

Скоро ошукаєшся, коли будеш дивитися тільки на зовнішню людську подобу. Бо коли шукаєш своєї потіхи й користі в інших людях, дуже часто зазнаєш утрати.

Про щиру дружбу з Ісусом

Коли всюди Ісуса шукаєш, то певно найдеш Ісуса. А коли шукаєш себе самого, то знайдеш себе самого, але на свою загибель. Бо хто не шукає Ісуса, той сам собі більше шкодить, аніж увесь світ і всі вороги. Коли Ісус є з тобою, тоді все йде гаразд і ніщо не здається важким; а коли нема Ісуса, все йде важко. Коли Ісус не промовляє в твоєму серці, лиха тоді потіха; а коли Ісус хоч одне словечко промовить, відчуєш радісну потіху. Щаслива та година, коли Ісус покличе тебе від сліз до сердечної радості. Як тобі сумно й важко без Ісуса! Який ти нерозумний і пустий, коли бажаєш чогось іншого крім Ісуса.

Чи це не більша втрата, як коли б ти увесь світ втратив?

Що може дати тобі світ без Ісуса?

Бути без Ісуса, це страшне пекло; а з Ісусом бути, — солодкий рай. Коли Ісус буде з тобою, ніякий ворог не зможе пошкодити тобі. Хто знайде Ісуса, той знайде дорогий скарб. А хто втратить Ісуса, той втратить більше ніж увесь світ. Той найбідніший, хто живе без Ісуса, а найбагатший той, хто з Ісусом. Добре, вміти жити з Ісусом, та й велика мудрість бути з Ним. Будь покірний і тихомирний, та Ісус буде з тобою. Досить легко можна віддалити від себе Ісуса і втратити Його ласку, коли захочеться тобі звернутися до світу.

А коли Ісуса відкинеш і втратиш, то кого знайдеш, милішого ніж Ісус?

Тому не мудро робиш, коли на когось іншого надієшся більше, ніж на Ісуса. Краще нехай прикрість всього світу обрушиться на тебе, ніж образити Ісуса. Ти повинен любити всіх людей ради Ісуса, а Ісуса задля Нього Самого. Єдиного Ісуса Христа треба особливо любити, бо Він єдиний добрий і вірніший за всіх приятелів. Задля Нього і при Ньому як приятелі, так і вороги нехай будуть тобі дорогими; і за них усіх маєш молити Його, щоб усі пізнали і полюбили Ісуса. Ніколи не бажай для себе якоїсь особливої похвали, чи любові, бо це належиться єдиному Богу, що рівного Собі не має. І того не бажай собі, щоб хтось носив тебе в своєму серці, ні ти ні в кого не влюбляйся: тільки Ісус хай буде в Твоєму серці і в кожного доброго чоловіка. Будь чистим, май вільне серце, ніяким земним не окутане. Ти повинен представити Ісусу своє чисте серце, коли хочеш мати спокій і бачити, який солодкий Господь (Пс. 33,9).

Коли Божа благодать прийде до чоловіка, тоді він набирає сили до всього. А коли вона покидає його, тоді він стає убогим та слабким, та немов покиненим на свою біду. Проте він не повинен падати духом і зневіритися; але він має спокійно погодитися з Божою волею і все, що прийде, перетерпіти на славу Ісуса Христа. Бо після зими приходить літо, після ночі знову настає білий день, а після бурі ясна погода.

Про відсутність усякої потіхи

Не важко гордитись людською потіхою тоді, коли є потіха Божа. Добре, коли хто може обійтися без потіхи, як людської, так і Божої, а задля Божої слави радо бажає терпіти самоту в серці, та й ні в чому не шукає себе самого. Що з того, коли ти веселий і побожний тільки тоді, коли благодать Божа прибуде до твого серця?

Всі чекають на ту годину. Легко тому жити, кого несе благодать Божа. Ми раді завжди щось мати на свою потіху й людині важко відрікатися від себе самої. Св. мученик Лаврентій переміг світ, бо погордив усім, що на цьому світі здавалося приманливим; він із любові до Христа, спокійно перетерпів. Так він силою любові до Творця переміг прив'язаність до людей і вибрав Боже уподобання замість людської потіхи. Так і ти навчися з любові до Бога розлучатися навіть з наймилішим і нерозлучним приятелем. І не тужи, коли тебе приятель покине: бо треба пам’ятати, що рано чи пізно ми всі колись мусимо розстатися один з одним. Важко і довго людина мусить боротися сама з собою, поки вона навчиться, себе саму повністю перемагати і все своє бажання звертати до Бога. Поки людина надіється тільки на саму себе, вона дуже бажає людських потіх. Але хто правдивий христолюбець і пильно прямує до чеснот, той не бажає таких потіх, і не шукає тих земних солодощів. Коли Бог дає тобі духовну потіху, ти прийми її з подякою; але знай, що це дар Божий, а не твоя заслуга. Не пишайся, не тішся над міру і надаремне не уповай на себе; краще за той дар будь покірнішим, обережнішим і стараннішим у всіх своїх справах; бо та година минеться, а спокуса прийде потім. Коли потіхи вже не стане, не попадай зараз у розпуку; але покірно і терпеливо чекай на нову звістку з неба, бо Бог всемогутній може знову тобі дати ще більшу потіху. Нічого нового не буває для тих, хто знає Божі дороги; бо великими святими і старозавітними пророками не один раз відбувались такі переміни. Один із них, будучи саме при благодаті, мовляв: «Я сказав у моїх достатках; не захитаюся по вік» (Пс. 29,7).

А чого зазнав у серці, коли благодаті не стало, те висказав наступними словами: «Ти відвернув лице своє від мене і я стривожився» (Пс. 39,8).

При цьому однак він зовсім не попадає в розпуку, але тим гарячіше благає Бога і так каже: «До тебе, Господи, взиватиму і Бога мого благатиму» (Пс. 29,9).

Нарешті збирає плоди своєї молитви і засвідчує вислухання її словами: «Господь вислухав і змилувався наді мною: Господь став мені в пригоді» (Пс. 29,11).

Але в якій? «Ти перемінив мені, каже, мій плач у радість і звеселив мене втіхою» (Пс. 29,12).

Коли таке відбувалося з великими святими, нам немічним, не треба попадати в відчай, коли одного разу буваємо ревні, а іншим разом мляві. Бо дух приходить і відходить по своїй волі та вподобанню. Тому то блаженний Йов каже: «Навідуватись до нього щоранку і випробовувати його щохвилі» (Йов 7,18).

Так, нащо ж я можу надіятися, або на що я маю уповати, як не на єдине змилування Боже і не на єдину надію на небесну ласку?

Бо нехай би були коло мене чи то добрі люди, чи побожна братія, чи вірні друзі, чи то святі книги, чи гарні писання, чи нарешті солодкий спів та пісні. Все те мало що помагає, мало що мені значить, коли мене благодать опустила і покинула мене на мою власну біду. Тоді нема вже кращого ліку за терпеливість і самозречення, та здатися на волю Божу. Я ще ніколи не бачив благочестивого і побожного чоловіка, що ніколи не зазнав би відібрання ласки, ані не чув у собі зменшення ревності. Ні один святий не був до тієї висоти піднятий і осяяний, щоб він перед тим, чи після того не мав спокус. Бо такий є негідний високого Оглядання Бога, кого задля Бога не випробувала ніяка пригода. Бо спокуса звичайно буває попередньою ознакою майбутньої потіхи. Тільки тим, що витримали в спокусах, обіцяно небесну потіху: «Тому, хто переможе, каже Святе Письмо, дам їсти з дерева життя» (Об'яв. 2,7).

Божа ж потіха на те дається, щоб людина набрала сили витримати в прикростях. І на те також приходить спокуса, щоб людина із за гаразду не пишалась. Спокусник не спить, тому не лінуйся готовитися до боротьби; бо в тебе ліворуч і праворуч такі вороги, що ніколи не дармують.

АКЦІЯ!

50 коп.

Промінь Любові № 6, Червень 2005, Стаття № 5